Иван Яковлевич Франко
|
АХТУНГ! Ссылаться на страницы, но не на ФАЙЛЫ!
Сделал и прислал Кайдалов Анатолий.
_____________________
Iван Якович Франко Лис Микита П╡СНЯ ПЕРША НадЁйшла весна прекрасна, МногоцвЁтна, тепла, ясна, Мов дЁвчина у вЁнку; Ожили луги, дЁброви, Повно гамору, розмови ╡ пЁсень в чагарнику. Лев, що цар ╨ над звЁрами, Пише листи з печатками, Розсила╨ на весь свЁт: ╚Час настав великих зборЁв! Най зЁйдесь до царських дворЁв Швидко весь звЁрячий рЁд╩. Ось Ёдуть вони юрбами, Мов на вЁдпуст з корогвами - Все, що ви╨, гавка, квака; Лиш один мов Ё не чу╨, В сво©м замку, знай, ночу╨ - Лис Микита, гайдамака. Ой, недаром вЁн хова╨сь! Знать, сумлЁння обзива╨сь: ╚Кривдив ти звЁрячий люд!╩ Тим часом в сво©й столицЁ Цар засЁв поруч царицЁ, Щоб творити звЁрам суд. Перший вийшов Вовк Неситий. ╚Царю,- каже,- вЁд Микити Вже менЁ хоч пропадать! ДЁток мо©х б'╨, куса╨, А Вовчицю обмовля╨ Так, що й сором повЁдать! А й мене - хЁба ж то чесно? - Як вЁн хитро Ё облесно Мало в грЁб раз не ввЁгнав! Се було ще того разу, Як я з царського указу Мировим суддею став. От до мене вбЁг Микита: ╚Вовче, справа знаменита! Штири барани ось тут. ╞м лишилася по батьку Гарна частка поля в спадку, ╡ на твЁй здаються суд. Бачиш, почали свариться, АнЁ руш ©м подЁлиться - Геометри в них нема. Я веду ©х в сюю нетру: Будь ©м ти за геометру,- Праця буде недарма╩. ВтЁшивсь я - нема що крити. Бачте, баранЁв мирити Дуже я люблю над все: Як зроблю ©м справу в поли, То вам жаден з них нЁколи Вже рекурсу не внесе. От я швидко збираюся, З баранами вЁтаюся - ХлопцЁ повнЁ, як стручки! ╚Ну-бо, хлопцЁ, поспЁшЁмо, На той спорний грунт ходЁмо! Ма╨те пальки, дрючки?╩ ╚Все ╨,- кажуть,- все готове!╩ Вийшли в поле Баранове, Стали мЁрять - нЁ, не йде! Тут замного, там замало, Вшир не хочуть, вздовж не стало, Бо тут лЁпше, там худе. ДалЁ каже Лис Микита: ╚Тут одна лиш стежка бита Вас до правди заведе. Вовче, стань на серединЁ, A з них кождий в сЁй хвилинЁ На рЁг ниви най Ёде. Станьте й стЁйте там спокЁйно, Кождий уважай подвЁйно! Як я крикну: раз, два, три! - То з вас кождий без уговку Якнайшвидше к пану Вовку Що ╨ сили просто дри! Хто найшвидше дочвала╨, Вовка з мЁсця геть зЁпха╨, Матиме найбЁльшу часть. ЗрозумЁли?╩ - ╚ЗрозумЁли!╩ - ╚Ну, ставайте ж, Ё до цЁли Най вам бог добЁгти дасть!╩ ВсерединЁ став я радий, Не домЁркувався зради, А Микита на межи Аж у собЁ радЁсть тисне - Як не гаркне, як не свисне: ╚Раз-два-три! А враз бЁжи!╩ Ледве крикнув Лис Микита - Гей, як рушили з копита Барани у той сам час! А як збилися докупи, То, вам наче штири ступи, В мене гопнули нараз. Штири барани вЁдразу Мо© костЁ на логазу, Бачилося, потовкли; Я лиш зЁпнув, закрутився Та й на землю покотився, ОчЁ кров'ю заплили. Та проклятЁ бараниська Не вважають, що смерть близька, Що зомлЁлий я лежу: Сей рогами звЁдси пха╨, Той в противний бЁк штовха╨, Щоб посунути межу. Довго ще так правувались, Щохвилини розбЁгались Та й рогами в мене бух! А Микита, той собака, Реготавсь, аж лазив рака, Що так з мене перли дух. ╡ були б за нюх табаки Там на вЁчну ганьбу таки Вовка вбили барани, Та, дав бог, моя Вовчиця Там надбЁгла подивиться,- Аж тодЁ втекли вони╩. Хоч як жалЁбно сю повЁсть, Мов сумную дужу новЁсть, Вовк царевЁ голосив, То цариця хихоталась, Та й цар, щоб не знявся галас, Ледве в собЁ смЁх душив. Гектор, Цуцик, неборака, Став на лапки та й балака: ╚Царю, страже наших прав! Ковбаси я мав шматочок Та й сховав ©© в куточок,- Лис Ё тую в мене вкрав!╩ КЁт Мурлика скочив жваво: ╚Бач, яке собаче право! Ковбаса була моя! Що Лис злодЁй, я не спорю, Але ковбасу в ту пору В ковалихи викрав я!╩ ╚Чиста правда, що й казати,- Рись почав так промовляти,- Лис Микита злодЁй ╨. ВЁн сумлЁння, честь Ё вЁру За дриглЁ, горЁвки мЁру Без вагання прода╨. Таж то нехрист, таж то Юда! ПатрЁот - у нього злуда! Хто ж добра б вЁд нього ждав? Знаю я його натуру! ВЁн царя б жидам на шкуру За свинини фунт продав. Заяць ось - душа спасенна, Як жи╨, нЁ в нЁч, нЁ денно Зла нЁкому не хотЁв. Ну, пЁшов вЁн до Микити, Той, бач, мав його навчити ТропарЁв Ё кондакЁв. Ой, гЁрка була наука! Лис вЁдразу взявсь до бука,- А прийшли на п'ятий глас, ВЁн струснув Зайця, мов грушу; Був би витряс з нього й душу, Якби я його не спас╩. Аж ось виступив до трону, Щоб взять Лиса в оборону, Стрий його, Борсук Бабай. ╚Добре то старЁ казали: Жди вЁд ворога похвали! Що тут наплели, гай, гай! ╡ не сором вам, Неситий, Власну ганьбу розносити, ВЁдгрЁвати давню плЁснь? А ви краще б нагадали, Як ви з Лисом вандрували,- То правдива, свЁжа пЁснь. ВЁрним другом був Микита, Але ваша злЁсть несита Злом платить найлЁпшу рЁч. Раз ото степами йшли ви, Голод мучив вас страшливий, Хоч колЁна власнЁ ©ж! Аж тут чути: ╚Гатьта! ВЁсьта!╩ ╞де шляхом хлоп до мЁста З рибою на торг, мабуть. ╚Гей,- Лис каже,- мисль щаслива! Брате, буде нам пожива, Лиш гляди та мудрий будь!╩ Скочив Лис з одного маху, Бач, Ё впав посеред шляху, Мов здохлий, простяг лапки. ╡ лежить отак простертий - ВЁн же ж мЁг пожити смерти ВЁд мужицько© руки! Хлоп над'©хав - що за диво! З воза злЁз, за камЁнь живо, Щоб його добити там. ДалЁ бачить - вЁн не диха! ╚От мЁй зиск,- промовив стиха,- На клапаню буде блам╩. Взяв Микиту за хвостину Та й на вЁз мЁж рибу кинув, СЁв Ё ©де в божий час. А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза, В кадцЁ лиш лишився квас. Риб не стало, Лис мЁй в ноги! Здибав Вовка край дороги,- Той остатню Щуку мне. ╚Ну-бо, брате Миколайку, Ти лишив для мене пайку? Погодуй тепер мене!╩ ╚О,- говорить Вовк Неситий,- Осьде пай твЁй знаменитий! На, смакуй, та не вдавись!╩ ╡ - змЁркуй безодню злостЁ! - Дав йому лиш самЁ остЁ З риб, що вкрав так смЁло Лис! А для Зайця рЁч нелюба, Що надрав учитель чуба? НЁби нас не драли всЁх? Хто ж то бачив, щоб наука Йшла до голови без бука? Се розмазувать - лиш смЁх. А той Цуцик, Гектор куций, Сам спЁймавсь на сво©й штуцЁ! КЁт Мурлика нам сказав: ╚Ковбасу ту знакомиту, За що скаржить вЁн Микиту, Сам вЁн у Мурлики вкрав. МЁй братанок - муж побожний. Всякий проступок безбожний ╙ для нього наче хрЁн. Ось вже цЁлий рЁк мина╨, Як твердий все пЁст трима╨, Не бере в рот м'яса вЁн. Я вже сам не раз журився, Що так голодом зморився┘╩ - Тут урвав нараз Бабай,- Бач, кумпанЁя чимала Бог зна звЁдки причвалала З криком, шумом в царський гай. Старий ПЁвень перед веде, За ним по два у ряд Ёде, Носять мари на плечах: А на марах Курка лежить, За марами весь рЁд бЁжить - Плач Ё лемент, ох Ё ах! ПЁвень перед троном царським Крикнув тенором лицарським: ╚Милосердя, царю мЁй! Вся надЁя наша вбита! А убЁйця - Лис Микита! Най нас суд розсудить твЁй. Ми в монастирЁ святому Проживали й зла нЁкому Не чинили. Та не раз Бачив я, що попЁд брами Лис мишку╨,- все за нами Сво©м хижим оком пас. Я сЁ штуки добре знаю, Сво©м дЁтям повЁдаю: ╚СтережЁться, крий вас бЁг! В лЁс менЁ не вибЁгати, Бо там ворог наш зубатий, ВЁн життя вас збавить всЁх.╩ Аж тут раз стук-стук до брами: В волосянцЁ перед нами Став Микита, як монах, ПовЁтав нас благодаттю ╡ з цЁсарською печаттю Лист отвертий мав в руках. ╚Ось вам,- каже,- лист безпеки! Каже цар, щоб вЁдтеперки МЁж звЁрами був спокЁй, Щоб братався Вовк з ВЁвцями ╡ щоб я навЁки з вами Був як друг, як брат, як свЁй! Бач, пустинником я стався ╡ вЁд м'яса вЁдцурався, ╞м лиш зЁлля й дикий мЁд. Мир вам, дЁти! Жийте з богом!╩ ╡, вклонившись за порогом, ВЁн пЁшов собЁ у свЁт. ╚Ну,- тут дЁтям я говорю,- Воля, дЁти! Можна з двору Нам по стернях погулять!╩ РадЁсть, втЁха, спЁв мЁж нами! ВсЁ ми рушили до брами,- Та не всЁм прийшлось вертать. Лиш ми вийшли,- гульк, з укриття Як не скочить Лис Микита Та й хахап мою дочку! Я як крикну: ╚Кукареко!╩ Але вЁн вже був далеко, Вже сховався у лЁску. Я кричу, мов в дзвони дзвоню┘ ВЁрнЁ пси за ним в погоню Кинулись - та, боже мЁй! - Принесли лиш труп бездушний!.. Так той злодЁй непослушний Зневажа╨ наказ твЁй!╩ Цар сказав: ╚А що, Баба╨? Дуже острий пЁст трима╨ ТвЁй братанок! Бачиш сам, Як то вЁн спаса╨ душу! НЁ, кЁнець зробити мушу ВсЁм подЁбним хапунам!╩ ╡ Медведя зве, Бурмила: ╚Як тобЁ в нас ласка мила, Друже, меч свЁй прив'яжи, Йдти до Лиса,- най, мосьпане, Зараз тут на суд мЁй стане,- Строго-строго накажи! А вважай на ту падлюку, Щоб не вдрав яку вЁн штуку, Бо то, брате, хитрий звЁр!╩ - ╚Що, мене б вЁн смЁв дурити?╩ Закричав МедвЁдь сердитий Та й потяг в Микитин двЁр. П╡СНЯ ДРУГА Гей, хто в лЁсЁ не бува╨, Той не бачив, той не зна╨, Як Микита Лис жи╨. ЛисовичЁ - славний замок. Не один там хЁд Ё ╢анок, Ям, скриток чимало ╨. Лис Микита в сво©й будЁ Спочива собЁ по трудЁ, Аж нараз почув: стук, стук! Глянув - ой, небесна сило! Аж се сам МедвЁдь Бурмило, А в руках страшенний бук. ╚Гей, Микито! Де вЁн, ланець? ВилЁзай! Ось я, пЁсланець ВЁд самЁського царя! Наробив ти зла багато, Злий на тебе Лев, наш тато,- То й спокутувать пора! Кличе цар тебе на суд: ╚Най менЁ явиться тут Лис Микита, гайдамака! А не хоче йти в мЁй двЁр,- На тортури, пЁд топЁр! Най пропаде, мов собака!╩ Лис Микита зчулив вуха, Коло брами пильно слуха Тих грЁзних медвежих слЁв. ╚Ех,- гада╨,- що б зробити, Сього дурня раз провчити, Щоб так гордо не ревЁв!╩ Хитро в шпарку зазира╨, Чи де засЁдки нема╨? Але нЁ, Бурмило сам! Ну, тодЁ вЁн вийшов смЁло, ВтЁхою лице горЁло: ╚Вуйку, ах, вЁтайте ж нам! Вуйку, ви ж се? БЁйтесь бога! Так далекая дорога, А такий надворЁ сквар! Ви втомились, ви без духа, ПЁт вам скрЁзь тече з кожуха! Що ж то, наш вельможний цар ╡нших вже послЁв не ма╨, Що найлЁпших посила╨, На найстарших труд валить? - Ну, подвЁйно рад я тому, Що хоч раз до мого дому ГЁсть так чесний загостить. Суд для мене - з маслом каша! Знаю-бо, що мудра ваша Рада захистить мене. А як ви за мене слово Скажете, то все готово, Царський гнЁв тяжкий мине. Вуйку, ми ж одного роду! З вами я в огонь Ё в воду! Лиш сю нЁчку ще заждЁть! Гляньте, небо замрячене, Ви втомилися, а в мене - Вибачте - болить живЁт╩. ╚А се що тобЁ, небоже?╩ - ╚Ох, вуйцуню, страх негоже! Я ж пустинник, то й не слЁд М'яса ©сти. Ось я мушу, Щоб не брать грЁха на душу, Ссати той обридлий мЁд╩. ╚МЁд? - аж крикнув пан Бурмило.- МЁд обридлий? Божа сило! Я ж за мЁд би й душу дав! Де вЁн? Де його купу╨ш? Як мене ним утракту╨ш, ВЁр - не будеш напЁкав╩. ╚Вуйку,-каже Лис,-се жарти!╩ ╚Жарти? Дай лиш зо три кварти, То й присягою скрЁплю! МЁд - се райський корм чудовий! Все за мЁд я дать готовий, Над усе я мЁд люблю!╩ ╚Га, як так, мЁй вуйку милий, То ходЁм! Хоч в мене сили Дуже мало - що робить! Розказ твЁй - то голос з неба. Для так чесних гостей треба Сил, здоровля не щадить. Недалеко тут - ось тЁльки Буде вЁдси зо чверть мильки - ╙ багатий хлоп ОхрЁм. В нього меду тьма безбожна, Що не то що ©сти можна, Але хоч купайся в нЁм!╩ ╚Ой! - зЁтхнув МедвЁдь Бурмило.- Аж на серцЁ замло©ло! Ну, Микито, ну, бЁжЁм!╩ Сонце сЁло вже за гори, Як добЁгли до обори, Де багатий жив ОхрЁм. На землЁ там, близь города, З дуба грубая колода БовванЁла. Майстер Гринь ХтЁв поздовж ©© лупати, То й почав з кЁнця вже гнати Здоровенний в щЁлку клин. З на двЁ п'ядЁ вже отверта ЩЁль була; колода вперта Про тото не трЁсла ще, Лиш вЁд клина заскрипЁла, НЁби зуби зацЁпила, ПрохрипЁвши: ╚Ов, пече!╩ ╚Вуйку! - шепче Лис Микита.- Ось колода ся вЁдкрита - Ти пощупай ©й пЁд бЁк! Хоч крива вона та сЁра, Та в нЁй меду, що не мЁра, ВЁдси й я не раз волЁк. Глянь, вже темно по долинЁ. Хлоп давно лежить в перинЁ, Тож нЁчого ти не бЁйсь! ╞ж досхочу в Ём'я боже! Я постою на сторожЁ┘ Ну лиш, смЁло в шпарку лЁзь!╩ ╚СпасибЁг тобЁ, небоже! - РЁк Бурмило.- СтЁй, щоб, може, Не надлЁз який злий дух! Ой, вже чую запах меду! Ти, небоже, стань спереду, На до рук отсей обух!╩ ╡ за сим МедвЁдь Бурмило Лапи, голову й карчило В ту широку щЁль запхав; Лис тим часом трах! обухом Клин Ёз дуба вибив духом, ╡ Бурмила дуб спЁймав. ╚У! - сказав дуб.- ╙ ще сила!╩ Гей, як вхопить вЁн Бурмила, Аж стрЁщав у нього лоб. ╚Вуйку! - крикнув Лис Микита,- Правда, шпарка знаменита! Знав, де мЁд ховати, хлоп╩. А Медведя зацЁпило! Стогне, сапа мЁй Бурмило, Але дуб трима й трима. Шарпнув вуйко зо три рази, ЗатрЁщали лапи й в'язи, Але вирвати - дарма! ╚Вуйку,- каже Лис,- як чую, Дуже вам медок смаку╨, Та, мабуть, вас муха тне. ╞жте ж, але мЁру майте, Бо, як об'©стеся, знайте: МЁд вам пупом поплине╩. Та Медведю не до меду! Крутить задом, а спереду Дуб держить, мов у клЁщах┘ То вЁн шарпне, дряпне, смикне, ДалЁ з болю як не рикне, Аж почули в небесах. Лис на кпи його здЁйма╨: ╚Бач, як вуйко мЁй спЁва╨! Вуйку, що за нута се? Вуйку, вуйку, будьте тихо! В хатЁ свЁтло - буде лихо! Вуйку, хлопа бЁс несе!╩ А ОхрЁм, багач-мужик, Пробудився,- що за рик? Вигляда╨ у кватиру - Що за диво? При колодЁ Щось чорнЁ╨┘ Може, злодЁй! Хлоп хапа╨ за сокиру. ВибЁг з хати, пригляда╨сь: Се Бурмило борика╨сь!.. Репет пЁдЁйма ОхрЁм: ╚Гей, сюди, сусЁди любЁ! Ось МедвЁдь зловився в дубЁ! Гей, Медведя бить бЁжЁм!╩ У! Кипить в селЁ тривога, Наче тЁ вовки з берлога, Позривались мужики. В чЁм хто був, в тЁм вибЁга╨, Що попало, те й хапа╨ Як оружжя до руки. Як прискочуть до Бурмила - В сього цЁп, у того вила, В баби кочерга в руках, А ОхрЁм з тяжким обухом - Кинулись на вуйка духом! Лиш луп-цуп! та трах-тарах! БЁль додав БурмилЁ сили: Як не шарпне - боже милий! ШкЁру всю з чола зЁдрав! Ще раз шарпнув - вирвав лапи, Але шкЁру й кЁгтЁ-дряпи Дуб, немов сво╨, забрав. ╚Вирвавсь! Вирвавсь!╩ - закричали Люди, врозтЁч поскакали, А Бурмило трух-трух-трух! В лЁс, у корчЁ збЁг борзенько, ЛЁг та стогне так тяженько, Мовби з нього перло дух. Аж тут суне Лис Микита. ╚Ну, вуйцуню,- мовить,- сита Вже душа? А добрий мЁд? Та й гаразд ви попо©ли! Хочете, я щонедЁлЁ Справлю вам такий обЁд! Ой, а я трохи не плакав, Як там з вами хлоп балакав: Я гадав, що буде бить. Ну, та бачиться, ви чемно З ним розстались,- дещо, певно, Вам за мЁд прийшлось платить. Е, що бачу! Ви з гризоти Вбрались, нЁби на зальоти, У червонЁ сап'янцЁ! А сю шапочку червону Де купили? Чи додому Несете ©© доньцЁ?..╩ Так Микита насмЁхався, А Бурмило лиш метався Та бурчав собЁ пЁд нЁс. Аж на третЁй день ходою ВЁн з тяженькою бЁдою Ледве в царський двЁр прилЁз. Як побачив цар ясенний, Що МедвЁдь такий нужденний, То аж руки заламав. ╚Гей, Бурмило, любий друже, Хто се збив тебе так дуже Та зо шкЁри обЁдрав?╩ ╚Царю, пане! - рЁк Бурмило,- Горенько мене постигло! Се Микита все зробив. Через нього муки много Я приняв,- ох, мало свого Я життя не загубив!╩ Ух! Затупав цар ногою! ╚Я короною ось тою Заклинаюсь: не уйде Сей злочинець зло© муки! Дай менЁ його у руки, То до завтра не дожде!╩ ПотЁм трохи мислЁ ладив ╡ з сенатом раду радив: Щоб Микиту взять на гак, Постанову мав велику. Приклика Кота Мурлику ╡ до нього мовить так: ╚Ти, мЁй вЁрний КЁт Мурлика, Хоч постава не велика, Та розумний ти за трьох. Ось тебе я шлю: пЁди ти Сам до Лиса до Микити, У його злодЁйський льох. ╡ кажи, щоби як стЁй ВЁн у двЁр явився мЁй! Загрози йому, що гака Не мине й тяженьких пут, Як на суд не стане тут Лис Микита, гайдамака!╩ КЁт Мурлика поклонився ╡ в дорогу спорядився, Хоч по шкЁрЁ дер мороз; Страх не рад вЁн був тЁй чести, Та що цар дав, ©ж до решти! Сперечатися не мож. П╡СНЯ ТРЕТЯ КЁт Мурлика до дороги Добре взяв за пояс ноги, В торбу впхав печену миш ╡ лЁсочком, холодками, Так на пЁдвечерок самий ВЁн прибув до Лисович. Стукнув в браму, дожида╨┘ Лис в кватирку вигляда╨. КЁт Мурлика шапку зняв, Поклонивсь йому низенько, ПривЁтав його борзенько Та й такЁ слова сказав: ╚Не прогнЁвайся, нанашку! Не принЁс я жадну фрашку, Але царський вам наказ: Другий раз се цар, наш владця, Через свойого пЁсланця На свЁй суд ось кличе вас. Що тут довго говорити! Дуже цар на вас сердитий, Тож я раджу вам: ходЁть! Цар поклявся на корону: Як не ставитесь до трону, То пропащий весь ваш рЁд╩. ╚Мурцю! - скрикнув Лис Микита. От не ждали! От вЁзита! Боже милий, як я рад! Ну, ходи в мо© обЁйми! А про те казать не смЁй ми, Щоб як стЁй Ёти назад! Таж Лисиця, твоя тЁтка, Так тебе вида╨ зрЁдка, Що не пустить нас пЁд нЁч. А маленькЁ Лисенята, Чи ж вони пустили б брата? НЁ, то неможлива рЁч! Повечеря╨м гарненько, Проспимося, а раненько Холодком - та й в божу путь! Я про царський суд не стою. А що рад пЁду з тобою, Ти про се╨ певний будь! Он з Медведем Ёнше дЁло! Ти розваж: прийшов Бурмило, Мов розбЁйник, у мЁй двЁр. Та й до мене з криком, фуком, З величезним в лапах буком - Я ж малий, слабенький звЁр!╩ ╚Ой, нанашку,- рЁк Мурлика,- Ласка ваша завелика┘ Але лЁпше ми не ждЁм! НЁч чудова, мЁсяць свЁтить┘ Попрощайте жЁнку й дЁти, Та й у путь як стЁй ходЁм!╩ ╚Мурцю,- каже Лис,- май розум! НЁч не тЁтка, ми не возом Будем ©хать, нЁ лЁтать. Всяка погань лЁсом лазить, Ну ж но хто на нас наважить! НЁ боротись, нЁ втЁкать!╩ ТЁ слова Кота Мурлику Кинули у дрож велику. ╚Ваша правда,- вЁн сказав,- Мушу на нЁч вже лишиться┘ Та скажЁть, щоб поживиться, Де б я тутка що дЁстав?╩ ╚Що ж, не гнЁвайсь, Мурцю дЁльний! ЧоловЁк я богомЁльний, ПЁст твердий держу день в день. Та тобЁ вже я придбаю НайсмачнЁше, що лиш маю: Крижку меду з'©ж лишень!╩ ╚Меду? Тьфу! - вЁдрЁк Мурлика.- Най Бурмило мЁд той лика! Ним мене ти не вкормиш! Та у вашому фЁльварку Чей же ╨ де в закамарку Хоч одна порядна миш?╩ Лис Микита рЁк до Мурка: ╚Ти жарту╨ш! НавЁть турка Я б мишми не трактував! Що ти видумав, небоже! МишЁ ©сти!.. Милий боже! Про таке я й не чував! Та як мишей ти бажа╨ш, Мурку любий,- тут ©х ма╨ш, Що хоть ними гать гати! Тут у вЁйтовЁм будинку Мишей тьменна тьма, мЁй синку, ╡ близенько нам Ёти!╩ ╚Ах, нанашку мЁй наймильший, ПоведЁть мене на мишЁ! Я на мишЁ дуже звик!╩ - ╚Добре! Так ходи ж за нами!╩ ╡ полЁзли бур'янами, Аж де вЁйтЁв був курник. Там в стЁнЁ дЁра пробита, Нею часто Лис Микита НЁччю в курятник гостив; Вчора ще пустив вЁн кровЁ ВЁйтовому КогутовЁ, Аж Когут Ё дух спустив. ВЁйт, зо злостЁ зчервонЁвши, З Когута лиш пЁр'я вздрЁвши, Крикнув: ╚НЁ, вже не стерплю! Мушу злодЁя зловити!╩ Край вЁкна дав присилити Мотузяную петлю. Лис Микита се пронюхав Та й говорить: ╚Мурку, слухай, Як там мишки цвЁркотять, Мов горобчики невиннЁ! А ось тут Ё дЁрка в глинЁ - ТЁльки влЁзти та й хапать!╩ ╚А безпечно ж тут, нанашко? НинЁ за бЁду не тяжко, А вЁйти - то хитрий люд!╩ - ╚Га,- говорить Лис зрадливий,- Хто занадто боязливий, Най такий покине труд! ВсерединЁ там не був я ╡ про хитрощЁ не чув я, Та коли бо©шся ти, То ходЁм ранЁш додому, Повечеря╨м по-свому: Редьку й медовЁ соти╩. КЁт Мурлика застидався. ╚Що, гада╨ш, я злякався? - До Микити вЁн озвавсь.- Страх не ╨ котяче дЁло!╩ ╡ у дЁрку скочив смЁло, ╡ шасть-прасть! в сильце спЁймавсь. Ой, повис вЁн у воздухах, ЗатрЁпавсь, та по тих рухах Шнур ще дужче горло стис. Кинувсь - вдаривсь до одвЁрка! А згори, де клята дЁрка, Загляда╨ зрадник Лис. ╚Ну, що, Мурцю мЁй наймильший,- Каже вЁн,- смакують мишЁ? Правда, що за пишний смак! Хочеш солЁ? Я покличу, Або в вЁйта сам позичу,- Чи волиш все ©сти й так?.. Ого-го, вже й ти спЁва╨ш! Але славний голос ма╨ш! Тенор! Ах, люблю на смерть! ЖалЁбно, аж лл╨ться в душу!.. Ох, бЁгме, я плакать мушу┘ Ну, спасибЁг за концерт!╩ Раптом дверЁ заскрипЁли, ВЁйт роздягнений, спотЁлий З палицею сам впада; А за ним сини Ё слуги, Сей з ременем, з буком другий - Ось де МурковЁ бЁда! ╚Бийте злодЁя! - вЁйт крикнув.- Вчора Когута нам смикнув! Бийте, поки спустить дух!╩ ╡ луп-цуп! летять удари┘ МЁй Мурлика з уст нЁ пари, Мов ослЁп уже й оглух. ╚Бийте!╩ - вЁйт кричить Ё кропить. ВтЁм Мурлика скЁк! Як вхопить Пана вЁйта за сам нЁс! Хруп та й хруп, мов миш велику, КЁгтями роздер всю пику, Мовби гречку грабав бЁс. ╚╔валт! Рятуйте!╩ - крикнув з болю ВЁйт Ё впав, як снЁп, додолу. ВсЁ до нього.- ╚Гей, свЁтЁть! Гей, води? Гей, губки, вати!╩ Кинулися кров спиняти,- Вже й не в головЁ ©м КЁт. А в Кота тверда натура: Лиш вЁдсапав та й до шнура, Взявся гризти Ё кусать. ДалЁ шарпнувся щосили, Шнур урвався, Ё в тЁй хвили КЁт свобЁдно мЁг гасать. Ну, вЁн мишей вЁдцурався, В курнику й не обзирався, А, задравши хвЁст, як мЁг Драпнув в дЁрку та до лЁса, А лЁсами, мов вЁд бЁса, Просто в царський двЁр прибЁг. Як уздрЁв його Лев-батько, Збитого, мов кисле ябко, З злостЁ аж позеленЁв. ╚Що? - кричав звЁрЁв правитель.- Чи знов смЁ╨ той урвитель НасмЁхатись з мо©х слЁв? НЁ, вже того забагато! Будь я пес Ё пес мЁй тато, Коли се йому прощу! ВЁйсько шлю на гайдамаку! Скоро зловлю,- на гЁлляку ╡ гнЁздо все розтрощу!╩ ГрЁзно цар ревЁв Ё тупав, Був би Лиса з кЁстьми схрупав, Якби мав його в руках. Аж як гнЁв пройшов безмЁрний, Виступив Бабай покЁрний ╡ сказав при двораках: ╚Царю, явна рЁч, не скрита: Вольний ╨ козак Микита, Право ж каже тричЁ звать Винного на суд твЁй, пане. Аж як третЁй раз не стане, Суд заочний видавать. Що в тЁм правди чи неправди, Що про нього клеплють завжди, В те не входжу,- та для всЁх РЁвне право! Тож пошли ти ╡ мене ще до Микити, Чей, прийде до тво©х нЁг╩. Цар махнув лиш головою, Дав знак згоди булавою, Та нЁ слова не сказав; А Бабай як стЁй зЁбрався, У дорозЁ поспЁшався, В Лисовичах на нЁч став. П╡СНЯ ЧЕТВЕРТА Лис собЁ в вечЁрню пору З дЁточками коло двору Розмовляючи гуляв, Аж тут голос у дЁбровЁ ОбЁзвався: ╚А, здоровЁ! Ось до вас я причвалав!╩ ╚Ах, Бабай! Чи ти се, стрику? Ну, мабуть, якусь велику Новину несеш до нас! Ти втомився? Ти суму╨ш, Ну, до хати! Заночу╨ш, То й балакать буде час╩. ВсЁ гарненько привЁтались, Про здоров'я розпитались, Випив вишнячку Бабай. СЁв на приспЁ, вЁддиха╨,- Лис про царський двЁр пита╨: ╚Ну, балакай, не зЁтхай!╩ ╚Гей, синашу, схаменися,- Так сказав Бабай до Лиса,- Що за збитки робиш ти? За що ти з пЁсланцЁв кпишся? Чи направду ти бо©шся На той царський суд Ёти? Я ж гадаю, синку милий, Що ти зможеш в однЁй хвили Ворогам заткати рот. Адже всЁ ©х глупЁ мЁзки Проти твого стоють трЁски! Отакий то весь народ!╩ ╚Правду кажеш, любий стрику,- РЁк Микита,- Ё велику Ти охоту в мнЁ пЁдвЁв. Що ж, пЁду! Най всЁ побачуть! Хто смЁ╨ться, тЁ заплачуть. Цар на ласку змЁнить гнЁв! Хоч там цар на мене лютий, Та вЁн зна╨, що в мЁнути НебезпечнЁ, в чорний день ВсЁ торочать не до ладу, Але дати мудру раду ВмЁ╨ тЁльки Лис оден╩. ╡ ввЁйшли оба в свЁтлицю, ПривЁтав Бабай Лисицю, ВсЁ засЁли край стола. Лисенята МЁцько й МЁна Повлазили на колЁна - Живо гутЁрка пЁшла. ╚Дуже лютий цар, Бабаю? - РЁк Микита.- Знаю, знаю, Жаль йому медвежих мук! Та в нас був старий рахунок,- Довго ждав я на трафунок, Щоб дЁстать його до рук. Тому лЁт ще небагато, Як Бурмила Лев, наш тато, Губернатором зробив На пЁдгЁрськЁ нашЁ бори, Щоб звЁрячЁ справи й спори ВсЁ по правдЁ вЁн судив. ОттодЁ-то Вовк Неситий НапосЁвсь мене здушити, А з Бурмилом змову мав; ╡ на суд губернЁальний За мЁй помисл генЁальний Перший раз мене позвав. Що за помисл? Слухай, друже! З Вовком раз, голоднЁ дуже, На поживу вийшли ми. День. У церквЁ дзвЁн десь дзвонить,- Та нас голод з лЁсу гонить Серед люто© зими. До села йдем осторожно, Нюха╨мо, де би можно Чим масненьким поснЁдать,- Аж тут сала, м'яса запах Не лиш в носЁ, а аж в лапах Закрутив нам - хоч тут сядь! ТЁ© пахощЁ нас гарнЁ До попЁвсько© спЁжарнЁ, Мов по нитцЁ, довели. Стали ми довкола нюхать, Чи безпечно всюди - слухать, Аж вЁконце ми знайшли. Страх тЁсне було вЁконце. ╚ЛЁзем, Вовче?╩ - ╚ЛЁзем конче! - Каже Вовк,- Ти перший лЁзь! Глянь, чи де нема залЁза! За тобою й я полЁзу - (Так Вовк каже) -лЁзь, не бЁйсь!╩ Я пролЁз досить вигЁдно, Роздивився. ╚ЛЁзь свобЁдно!╩ - Так до Вовка я сказав. ВЁн голодний був, тоненький, Ну, та в отвЁр той вузенький Ледве тулуб свЁй пропхав. А в спЁжарнЁ - боже крЁпкий! СвЁт затьмився нам до дрЁбки, СтЁльки там добра для нас: М'яса, сала, вуженини, Штири пЁлтЁ солонини ╡ довжезний ряд ковбас. Став я думать, мЁркувати, Як тут господарювати,- Та мЁй Вовк мов оцапЁв: Перший полоть хап зубами! Рве, куса, гризе без тями - Став, Ё ©в, Ё, знай, сопЁв. ╚Ну,- гадаю,- ©ж, небоже! Та для мене се негоже╩. Я беруся до ковбас. З жердки легко ©х здЁймаю, КрЁзь вЁконце викидаю, Поки всЁх отак не стряс. А за ними й сам в вЁконце Вискочив та й ну чимскорше ВсЁ на шию надЁвать. Навантажив, як коралЁ, Та й до лЁсу далЁ, далЁ, Скарб у яму щоб сховать. Скарб у яму заховавши, СпокЁйненько поснЁдавши, До спЁжарнЁ знов бЁжу. ПрибЁгаю: Вовк ще голить! Не до©вши, кинув полоть, З смальцем розпочав дЁжу. ╚Вовче,- шепчу,- час до гаю! З церкви люди вже вертають,- Щоб нас тут хто не застав!╩ Вовк, почувши се, зжахнувся, В дЁрку прожогом метнувся, Та вже ледве шию впхав! Бачиш - повний був, мов бочка! Став у дЁрцЁ, тЁлько очка ВитрЁщив, немов баньки. Страх вЁдняв у нього мову┘ Я ж кричу: ╚Чого став знову? Ну, яко© бЁдоньки?╩ Вовк не тямить вже, що дЁ╨! Пха╨сь в дЁрку, аж потЁ╨, Та дармий його весь труд. ДалЁ з люто© розпуки Заламав переднЁ руки: ╚Лисе,- каже,- згину тут!╩ ╚Вовче,- кажу,- чи здурЁв ти, Чи вЁд смальцю оп'янЁв ти? ВилЁзай, пора нам в гай!╩ - ╚Ой, не можу, мЁй Лисуню! Бачиш, пуза не просуну! Ой Микито, помагай!╩ Ну, скажи ти сам, Бабаю: Що я тут чинити маю, Як драбузЁ помогти? Лишу Вовка - може згинуть. ЛЁпше, думаю, не кинуть, Але до попа пЁти. Попросить по добрЁй воли, Щоб дав пилки Ё позволив БЁльшу вирЁзать дЁру. Здумавши сю рЁч штудерну, Мовлю Вовку: ╚Жди, я верну!╩ ╡ в попЁвство просто дру. ПЁп був власне у покою: В пообЁдньому настрою Люльку, ходячи, курив. У вЁкно я заглядаю, Лапою шкряб-шкряб, благаю, Щоб вЁкно вЁн створив. ПЁп поглянув, пЁдбЁга╨┘ ╚Лис у вЁкна загляда╨! Гей, ловЁть його! БЁжЁть!╩ Я й незчувся, а за мною Слуги, служницЁ юрбою,- От я духом через плЁт. Крик за мною, як в гамарнЁ┘ А я просто до спЁжарнЁ Та й сховався пЁд помЁст. Тут погоня надлЁта╨: ╚Де вЁн? Де той Лис? - пита╨.- Показав нам тЁльки хвЁст!╩ ВтЁм зирнули, а з вЁконця Вовк Неситий проти сонця Визира╨! ╚А, ти тут? Ой, нещасная головка! Таж се Вовк! А бийте ж Вовка! Тут йому зробЁть капут!╩ Вовк ©х там не дожидався, А в спЁжарню заховався, При самЁських дверях став. От вони як створили, То Неситий скЁк в тЁй хвили - З се© шпарки скористав. Та дЁстав там з дивовижЁ СкЁлька букЁв через крижЁ, Так що ледве в лЁс долЁз, ╡ про справу сю немилу ЗаразЁсЁнько Бурмилу ВЁн на мене скаргу внЁс. Хоч сам винен за лакомство, А на мене вЁроломство, Злобу й зраду наклепав. Ну, а, дума╨ш, МедвЁдь РозЁбрав усе як слЁд, По закону поступав? Де тобЁ? Суддя той ласий, Як дЁзнався про ковбаси, Що я з трудом розстарав, Як ревне на мене туго: ╚Зараз все вЁддай, злодюго! Будеш ти ковбаси крав?╩ ╚Ти й вЁддав?╩ - Бабай пита╨. ╚Що ж було робить, Баба╨? Адже ж хтЁв вЁдтяти хвЁст! Та щоб всЁ вЁддать - а дзуськи! Штири дав йому тонюськЁ, А собЁ лишив ще шЁсть. От МедвЁдь так судить справу: ╚За побо©, за неславу, Вовче, ма╨ш ковбасу! Решту я з'©м. Ти ж, Микито, Рад будь, що тебе не бито! Марш, бо костЁ рознесу!╩ Так-то нас судив Бурмило! ГЁрко се мене вшпилило! Я присяг на царський хвЁст: ╚Як його дЁстану в руки, То за всЁ тЁ подлЁ штуки ВЁн тяженько вЁдповЁсть╩. НадоспЁла Ё вечеря; З пЁр'ям пряжена тетеря - ВсЁм досить ©© було. Як гарненько поживились, Де про що розговорились Та й пЁшли собЁ в стебло. А як рано повставали, То гарненько поснЁдали: ╞ли сало з часником, ПотЁм гусячу потравку, Закусили ж сю приправку Ще копченим судаком. ОтодЁ Микита вбрався До дороги й так прощався З господинею й дЁтьми: ╚Люба жЁнко, будь здорова! Час Ёти менЁ до Львова, Тож ключЁ усЁ прийми! Наглядай як слЁд в коморЁ, Бо тЁ мишЁ красти скорЁ,- А про мене не журись! Хоч тепер на нас цар лютий, Але легко може бути, Що всмЁхнеться ще колись. А ви, дЁтки, не пустуйте, Поза домом не гарцюйте, МамЁ збиткЁв не творЁть! Глянь-но, стрику, що за звЁрик Отой МЁцько! Хто повЁрить, Що йому ще тЁльки рЁк!╩ ╡ дЁтей поцЁлувавши, ЖЁнцЁ в вухо пошептавши, Що там ще сказати мав, Лис Микита, мов у гостЁ, В ЛьвЁв, назустрЁч царськЁй злости Враз з Баба╨м почвалав. П╡СНЯ П'ЯТА Гу-гу-гу! - в дворЁ гудЁло, Мов бог зна, яке там дЁло - ╚Лис Микита! Лис приспЁв!╩ А Микита мов не чу╨, Гордо, смЁло машеру╨ МЁж рядами ворогЁв. Перед троном зупинився, ╡ царевЁ поклонився, ╡ такЁ слова сказав: ╚Царю наш великодушний! Слову твойому послушний, Я на суд твЁй правий став. ВЁрю в велич твого духа, Не прихилиш свого вуха Ти поганим брехунам, Що байками Ё брехнями РадЁ б розлад помЁж нами Сколотить на шкоду нам╩. Але цар глядЁв понуро Й крикнув: ╚ПЁдла креатуро! Ти ще тут хвостом вертиш! СмЁ╨ш прав допоминаться! Нам ще хочеш пЁдлизаться! НЁ, вже нас не пЁдлестиш! Глянь, ось ПЁвень у жалобЁ! КЁт Мурлика ось при тобЁ ╡ Бурмило, мЁй барон! Тямиш бЁль ©х, ганьбу, муки? Гей, берЁть його у руки ╡ до трибуналу! Вон!╩ ╚Царю,- смирно рЁк Микита,- Чи ж так явна вже й вЁдкрита Щодо них вина моя? - Що Бурмило був упертий Конче хлопський мЁд Ёзжерти, То чи ж тому винен я? А Мурлика,- боже, боже! ВЁн ще жалуваться може? Хто ж на ловах не прийма БЁйки, невигЁд подЁбних? Та й хЁба ж для мишей бЁдних КонституцЁ© нема? Кажуть: злодЁй я, поганець! А Мурлика, твЁй пЁсланець, Тож не менший горлорЁз. Бо чи ж то не для злодЁйства, Кроволиття Ё убЁйства ВЁн у тую шпарку влЁз? Царю, я пЁдданий вЁрний! Як такий твЁй гнЁв безмЁрний - Дай на смерть мене судить! Дай малих злочинцЁв вЁшать, Най великЁ тим ся тЁшать! Коли так - не варто й жить!╩ Та цар Лев не вЁв Ё вухом! ╡ взяли Микиту духом, ╡ зв'язали, й повели Стражники у трибунали; В трибуналах засЁдали СтарЁ цапи Ё осли. Став Микита та й балака, Та найстарший пан Осляка Вже п'ять рокЁв, як оглух. Присудили: ╚На галузцЁ Лису висЁть на мотузцЁ, Поки з нього вийде дух╩. Вовк, Бурмило Ё Мурлика Як почули се, велика РадЁсть обняла ©х ум. Зараз за катЁв обрались ╡ МикитЁ нахвалялись Причинить до смертЁ глум. Лиса вивели. Бурмило Трах його прилюдно в рило! ╚Се за сап'янцЁ мо©!╩ Вовк для гЁршо© ще муки Взад скрутив МикитЁ руки: ╚Не уйдеш тепер гЁллЁ╩. КЁт Мурлика вже на гЁльку ВилЁз Ё мЁцную сильку Мотузяну засилив. Крука ще гукнув навмисне, Щоб МикитЁ, як повисне Зараз очЁ з лоба пив. Хто лиш жив, глядЁть зЁйшлися, Як то будуть вЁшать Лиса: Стала страж кругом, як мур. Лис Ёде, як мокра курка, Вовк Неситий ззаду штурка, А МедвЁдь веде за шнур. ╚Не лякайсь,- сказав Неситий,- Ми вЁдразу задушити Не гада╨мо тебе. Будеш дри╢ав ще лапками, Поки Крот пЁд дубом ями У твЁй рЁст не вигребе╩. Обернувся Лис до нього: ╚Що ж то,-каже вЁн,-мЁцного Шнура не знайшлось у вас? МЁг вам КЁт дЁстати, любко, Того, що на нЁм так цупко Сам у вЁйта дри╢ав раз╩. ╚Замовчи! - ревнув Бурмило,- Щоб язик тобЁ зцЁпило! Ще не кинув жартЁв ти? Глянь, жде шибениця грЁзно! Кайся, щоб не було пЁзно, ГрЁшну душу очисти!╩ Привели його пЁд гЁльку, Завдали на шию сильку, На драбину Лис вступив ╡, звернувшися до миру, ВЁн царю вклонився щиро ╡ ось так проговорив: ╚Наступа╨ вже година, Ох, для звЁрЁв всЁх ╨дина: Швидко вЁчним сном усну. Царю наш, тебе благаю, Ти по давньому звичаю Просьбу вволь менЁ одну. Тут в обличчЁ смертЁ й гробу Хочу виявить всю злобу, СповЁдаться всЁх грЁхЁв, З всЁх провин заслону здерти, Щоб нЁхто по мо©й смерти За мо╨ зло не терпЁв╩. Так сказав, усЁм вклонився ╡ тяженько прослезився, Зрушив душЁ всЁх хижак; Цар задумавсь на хвилину, Берло похилив вдолину ╡ сказав: ╚Най буде так!╩ Лис Микита б'╨ться в груди: ╚ПравославнЁ, чеснЁ люди! Много, много я грЁшив! Чи ╨ хоч один мЁж вами, В кого б дЁлом чи словами Добру пам'ять я лишив? ВЁд дитинства сам собою Я привчався до розбою, Хоч отець картав не раз. БЁднЁ кури, гуси, утки! Серце рветься в мнЁ ось тутки: Як то шарпав, гриз я вас! Був я штучка невеличка, Та ╚вЁд личка до ржемичка╩ Щораз далЁ, далЁ лЁз: Вже ягнята й козенята, Що вЁдбЁгли геть вЁд тата, Я хапав Ё в яму нЁс. БЁг до зла я шляхом битим! Спобратимався в Неситим: ВЁн учитель мЁй у злЁм. ╡ коли я нинЁ стою ПЁд смертельною вербою, То його заслуга в тЁм. Раз ото на переднЁвку Ми таку злодЁйську спЁлку Зав'язали: я дрЁбне, Вовк велике ма╨ красти, А що зиск - по рЁвнЁй части; НинЁ кара б'╨ мене! Але як прийшло дЁлиться, То нЁколи, як годиться, Половини Вовк не брав: Загарчить - не смЁй Ё писнуть! Сам же, хоч би мусив трЁснуть, До крихЁтки все зЁжрав. А як часом грубЁлу штуку Нам вдалось спЁймати в руку, То Неситий як ревне, Вже Вовчиця тут з синами! М'ясо мало не з кЁстками Хавкнуть - хвиля не мине. Адже ж тямлю так, як нинЁ: У одно© господинЁ НЁччю вилЁз я на пЁд; ВисЁв тамка у димарни Солонини полоть гарний,- Ну, його й дЁстати слЁд. Кажу: ╚Вовче, ти дри стрЁху, Я ж сей полоть нам на втЁху Живо з вЁшалки здЁйму╩. ╡ полЁз я на бантину, Довго мучивсь, поки скинув Подоть просто в рот йому. Вовк м'ясиво хап - Ё драла! Та мене ще хЁть зЁбрала На вечерю курку взять: А у то© господинЁ На близесенькЁй бантинЁ Спав курей довгенький ряд. ПЁдЁпхавшися по платвЁ, По бантинЁ, мов по дратвЁ, До курей я вже пЁдлЁз. Серце б'╨ться┘ тихо┘ темно┘ От в такЁ-то хвилЁ, певно, НайлюбЁш жарту╨ бЁс. Вийшла ж Ё менЁ ярмурка! Я гадав, що скраю Курка, А то крепкий був ╡ндик. Я на Курки шийку мЁрив, ╡ндика в крило Ё вцЁлив - А ╡ндик як здЁйме крик! Я зубами хап за тепле, А ╡ндик крилом як стрепле! Даром, що старий я Лис,- СвЁт менЁ заморочився, Я схитнувся, поточився, З ╡ндиком гегеп униз! Ну, та й мав я тут пригоду! ПолетЁв, та не до поду, А на тЁк у сЁни впав. Гепнув так з цЁлого маху, Думав: кожду костомаху Мов у ступЁ зопихав. Не кЁнець тут мо©й лазнЁ! В сЁнях був я, мов у казнЁ, Вийти не було куди. От запхався я в куточок ╡ стулився у клубочок: ╚Тихо! Лихо пережди!╩ Та даремну мав надЁю! Чую голос: ╚Гей, АндрЁю! А поглянь-но до сЁней! На подЁ там щось кричало ╡ у сЁни щось упало! Ну, АндрЁю, встань-но, гей!╩ Чути: наймит щось воркоче, Встав, щось шкряба Ё стукоче,- СвЁтло вЁн свЁтив, мабуть; ДалЁ дверЁ вЁдчиня╨, Каганець в руках трима╨: ╚Що за дЁдько гримнув тут?╩ Глип! ╡ндик по сЁнях ходить. ╚От хто крики тут заводить! З сЁдала ╡ндик упав!╩ ВтЁм, в куток зирнув нечайно┘ ╚Ай! Хазяйко! Уставай-но! ГЁсть до нас тут завЁтав!╩ ╚Що за гЁсть?╩ - ╚Та Лис Микита!╩ ╚Бий, АндрЁю!╩ - ╚Чим же бити? Встаньте радше з подушок! Та обо╨ ми без труду Сю поганую приблуду Живо зловимо в мЁшок╩. Поки там вона збира╨сь, Наймит зблизька призира╨сь, Знай, до мене з каганцем. Я ж сиджу, тремчу, все чую Та й усе собЁ мЁркую, Як би тут втекти живцем? Ось хазяйка лЁзе в сЁни; Того й ждав я, як вЁдчинить ДверЁ в комнату вона: Шусть ©й прудко попЁд ноги, В хату вскочив та й з порога Просто скачу до вЁкна. Шибку висадив з розгону, СтрЁчку не одну червону Я на шкЁрЁ здряпонув; Ну, та вирвався на волю. Та й садком вЁдтак по полю, Мов безумний, в лЁс махнув. Довго бЁгав без уговку, Поки врештЁ в нетрЁ к Вовку, Ледве дишачи, добЁг. ╚Ой Вовцуню! Я аж гину! Дай же м'яса одробину, Що для мене ти зберЁг!╩ ╚О, зберЁг! - смЁ╨сь Неситий.- Тим ти, певно, будеш ситий: На Ё знай дар щедрий мЁй!╩ ╡ - змЁркуйте пЁдлу штуку! - Дав менЁ дубову клюку: ПолтЁ вЁшають на нЁй. Отаке сказати мушу: ТЁльки грЁх я брав на душу, Що Ёз ним до спЁлки крав, А й за грЁш не мав пожитку ╡ без власного прожитку Був би з голоду пропав. Але я не дбав нЁтроха, СлавшЁй скарб царя Гороха Я у сво©х мав руках! Скарб безмЁрно так багатий, Що ледве би мЁг забрати На сЁм возЁв у мЁшках╩. Лев, про скарб такий почувши, Насторожив пильно уши. ╚Лисе, що се ти верзеш? Про який се скарб гада╨ш? Чи ще й досЁ скарб той ма╨ш?╩ Лис сказав на те: ╚Авжеж! Царю,- каже,- пане милий, Перед входом до могили Я душЁ не обтяжу! ╡ чого нЁяким свЁтом Не сказав би жЁнцЁ й дЁтьом, Се тобЁ я розкажу. Знай же, царю, скарб той грубий Статься мав тво╨© згуби ╡ нещастя джерелом. Не вкради його Микита, Кров твоя була б пролита, Стався б страшний перелом!╩ Лев, неваче ужалений, Скочив, рикнув, мов шалевий: ╚Що, що, що се ти сказав? Що се за смаленЁ дуби? Перелом? Нещастя? Згуби? Все розказуй, щоб я знав!╩ Каже Лис: ╚Я царську волю Рад сповнити, тЁльки молю, Вислухай мене ти сам. Лиш тобЁ й тво©й княгинЁ Важну рЁч вЁдкрию нинЁ ╡ Гороха скарб вЁддам╩. ╚Гей, здЁймЁть Ёз нього пута ╡ ведЁть його ось тута!╩ - Крикнув гучно Лев катам. ТЁ нерадо розв'язали З пут Микиту й розважали, Що то вЁн набреше там! А Микита, волю вчувши, СвобЁднЁше вЁдЁтхнувши, ╚Слава богу! - прошептав.- Ну, коли не рад здихати, Наострись гаразд брехати!╩ З тим перед царем вЁн став. ╚Ну,- цар каже,- сядь, Микито, СмЁло все кажи й вЁдкрито, Але з правди не змили! Бо як збрешеш, то, ©й-богу, Не за шию, а за ногу Будеш висЁв на гЁлли!╩ П╡СНЯ ШОСТА Слухайте ж, як Лис Микита Цупко, наче кЁнь з копита, На брехню пустився й лесть! Щоб лиш на гЁллЁ не згинуть, Не задумавсь камЁнь кинуть ╡ на батька свого честь. ╚Царю Ё весь чесний зборе! Превелике, люте горе По заслузЁ б'╨ мене! За злодЁйство дам я душу, Та одно злодЁйство мушу Розказати вам страшне. Парканадцять лЁт вже тому, Як мЁй батько - де, в якому МЁсцЁ, хто се зна - напав Славний скарб царя Гороха. Та добра йому нЁтроха Скарб той клятий не придбав. Батько мЁй був горда штука. ФЁнансовая наука Був його любимий фах. Льстив царю, мЁняв все фарбу, Щоб лиш стать мЁнЁстром скарбу, ВЁн на се острився страх. Та ти, царю, хитрЁсть скриту ПроглядЁв, прогнав Микиту, А мЁнЁстром став пан Рись. ╡ пЁшов мЁй батько в пущу, ╡ понЁс вЁн думу злющу - ВЁдомстить тобЁ колись. В пущЁ скарб знайшов заклятий ╡ почав вЁн мЁркувати, Щоб великий бунт пЁднять, Щоб царя зЁпхнути з трону, Славну ж царськую корону Щоб МедведевЁ вЁддать. СпЁлку вЁн зЁбрав велику. З листом шле Кота Мурлику До Бурмила: ╚Так Ё так. Льва ми хочем скинуть з трону; А як ти його корону Хочеш взять, пришли нам знак╩. Ну, на вЁсть таку Бурмило, Начеб що його вжалило, Схопився Ё сам прибЁг. ╚Браття,- каже,- я все з вами! Або ляжем головами, Або Льва зав'яжем, в мЁх!╩ Батько мЁй Ё КЁт Мурлика, Вовк, Бурмило Ё велика ╞х рЁдня - усЁ зЁйшлись ╡ на бунт, на чорну зраду, БратобЁйчу, люту зваду ВсЁ врочисто сприсяглись. ╡з околиць чужоземних За ГорохЁв скарб на╨мних Мали вЁйськ навербувать. Я пЁдслухав всю ©х змову, Про страшну ©© основу Став я пильно мЁркувать. Я Бурмила хитру злобу Добре знав, його особу, Непочесну Ё смЁшну, Став рЁвнять з тобою, пане, ╡ кажу: ╚Сей опуд стане Нам царем? Ну, батьку, ну! Знав ти скарб знайти великий, Та бЁда, коли владики ЛЁпшого знайти не вмЁв! Де Бурмило - цар народа, Там пропала честь, свобода, Голос правди занЁмЁв╩. ╡ неначе голос з неба Звав до мене: ╚Треба, треба Зав'язати зрадЁ рот! Хоч той зрадник - батько твЁй. При царю ти вЁрно стЁй! Будь, Микито, патрЁот!╩ Так розмЁркувавши гладко, Дожидав я, аж мЁй батько, Як була умова, знай, Там у зрадникЁв тих темних, На вербунок вЁйськ на╨мних Рушить у сусЁднЁй край. Вже давнЁше, в переднЁвку, ВислЁдив я ту кри©вку, Де мЁй батько скарб сховав; Ну ж тепер безпроволЁчно Виносити денно й нЁчно© Все дочиста я забрав. Невеликий час мина╨, Аж мЁй батько поверта╨: Вже готове вЁйсько жде! Лиш вербунок заплатити, ГенералЁв назначити - Хоч в огонь воно пЁде! Не вЁтав рЁдню, домЁвку Батько мЁй, лиш у кри©вку Просто шасть - Ё обЁмлЁв! Препуста-пуста печера, Що була ще повна вчера! Скарб увесь мов хто замЁв. Що вЁн бЁга, шкряба, нюха,- Скарбу нЁ слЁду, нЁ духа! Тут старий ума лишивсь! ЗаскомлЁв, немов на зуби, ДалЁ, шнур знайшовши грубий, На гЁлляцЁ задушивсь. А Неситий Ё Бурмило, ЗрозумЁвши, що постигло Батька мого, подались: Страх лояльнЁ поробились ╡ служить тобЁ пустились,- Зрадником остав сам Лис. Днесь вони - пЁдпори трону! Я ж, що спас царя й корону, Батька свого погубив,- ПЁд гЁллякою тут стою ╡ смерть бачу над собою Ну, повЁсьте! Я скЁнчив╩. Так-то Лис в брехнЁ був смЁлий! ВсЁ присутнЁ остовпЁли, А сам Лев аж затремтЁв. ╚От воно що тутка скрито! Дякую тобЁ, Микито! А┘ той скарб┘ ти де подЁв?╩ ╚На високЁй ЧорногорЁ, Де Черемош води скорЁ По камЁннЁ вниз жене, У ГоверлЁ просто серця, Коло третього реберця ╙ леговище скальне. Там лежить той скарб неткнутий┘ Царю, твЁй вЁн мусить бути, Я тобЁ його зберЁг! Жалко тЁльки, що нЁкому Не сказав я стежки 'д ньому, Щоб по мо©й смертЁ мЁг┘╩ Лев не дав йому скЁнчити. ╚Хто тут смЁ╨ говорити Ще про смерть якуюсь днесь? Царське право ╨ - прощати. Зараз з нього шнур той зняти! Ми касу╨м весь процес. БЁльше ма╨ш ти заслуги МЁж звЁрами, нЁж хто другий! А грЁхи тЁ, що за них Мав ти висЁть, правду рЁкши, ВсЁ не вартЁ торби сЁчки Супроти заслуг цЁнних. ТЁльки слухай: в добру пору Ти зо мною в Чорногору Завтра рушиш скоро свЁт: Лиш я сам до того льоха, Де ╨ скарб царя Гороха, Буду знати тайний хЁд╩. ╚Царю,- Лис сказав маркЁтний,- З радо© душЁ охЁтний Я з тобою йти в ту путь. Та в предсмертную годину Шлюбував: коли не згину, За грЁхи покуту збуть. ПЁшки до святого Рима, ВЁдтам до ╙русалима Шлюбувався я пЁти. Як поверну, ясний пане, Скарб вЁдразу весь твЁй стане, Найбагатшим будеш ти!╩ ╚Що ж,-Лев мовив,- рЁч побож Шлюбував - ламать не можна,- Тож Ёди й здоровий будь!╩ ДалЁ возних зве на згоду, Щоб вони всьому народу Вибубнили царський суд: ╚ВсЁм, кому на тЁм залежить, ВЁдати про се належить: Цар по силЁ сво©х прав З Лиса, званого Микити, Зволив всю вину здЁймити ╡ до ласки знов приняв. Хто б смЁв Лиса попрЁкнути, Лапою його дЁткнути Чи позаочно хулить На такого патрЁота, Тому цар язик Ёз рота ВирЁзати повелить╩. Ой, як вчув МедвЁдь, Мурлика, Вовк той засуд,- страх велика ╞х досада обняла! Зараз почали бурчати, ДалЁ рушили кричати, З ними ©х рЁдня цЁла. Але вже було запЁзно! Лев Ёз трону крикнув грЁзно: ╚Хто там смЁ╨ ще бурчать? Га, то ви, поганцЁ клятЁ, Що мене у власнЁй хатЁ Сприсяглись замордувать? Бач, якЁ святЁ та божЁ, А в душЁ думки ворожЁ! Лис вам на завадЁ став? Але годЁ вже мантачить! Будете тепер ви бачить СправедливЁсть наших прав. Гей, берЁть Бурмила тута ╡ закуйте в добрЁ пута! Вовка в диби прикрутЁть ╡ Кота зв'яжЁть Ё прямо ЗасадЁть в тюремну яму, Де не блима сонця свЁт!╩ Так-то доля гра╨ з нами! Хто ось-ось був близький ями, Раптом на вершку став! Ох, А хто гордо дувсь, пишався, У кайдани враз попався ╡ пЁшов в тюремний льох! П╡СНЯ СЬОМА Був у замку льох пЁдземний, Зимний, Ё вогкий, Ё темний - Там заперто в'язнЁв трьох. КЁт мовчить, МедвЁдь куня╨, А Неситий проклина╨: ╚Ах, той Лис, бодай вЁн здох!╩ Час обЁдать! БЁдолахи Не привикли саламахи Арештантсько© вживать. Як наклали ©м три миски, Нюхають: аж кривить писки! Стала чихать Ё плювать! Довго Вовк сидЁв Ё думав, ДалЁ з жалю як зарюмав, Як завив, як заридав! Сво©м спЁльникам недолЁ Про сво© пригоди й болЁ Ось таке розповЁдав: ╚Небо, земле Ё всЁ моря! З глибини свойого горя Плач пЁдношу я до вас, Щоб вас плач той Ё ридання, Образ мойого страждання, До основ, до дна потряс. Вовком звуть мене, Неситим. Що бог добрим апетитом НадЁлив мене - чи ж стид? ╡ чи ж я щось тому винен, Що в живЁт пхать все повинен, Бо живЁт все ╚дай!╩ кричить? Вовк неситий. Вовк зажертий! Вовк усе ╨ гЁдний смерти, Вовка бий, де лиш найдеш! А що Вовк той голоду╨, ЖЁнку й дЁточок году╨, Се байдуже всЁм! Авжеж! Вовк убЁйця! Вовк прожора! Що душа у мене хора, Що сумлЁння в труби дме, Серце в мене незрадливе, Милосердне Ё чутливе, Сьому й вЁри свЁт не йме. Я ж так чесний, так побожний! Якби свЁт весь був порожний, Якби я все ситий був,- Я б такий був добрий, вЁрний. ╡ лагЁдний, Ё покЁрний, Щоби й очЁ свЁт забув. Я й тепер - та що балакать! Як почне жолудок плакать, То й сумлЁння заглушить. Та проте його проводу КЁлько я, собЁ на шкоду, Слухаю, то й не злЁчить! Раз на лови йду я радо, Аж гусей здибаю стадо. ╚Гуси, гуси, я вас з'©м!╩ Гуси кажуть: ╚╞ж, Вовчище! Лиш хвилиночку пожди ще, Помолиться дай нам всЁм!╩ ╚Ну, молЁться. Ось вам хвиля!╩ То вони угору крила ПЁднесли побожно так,- ПЁднесли, загеготЁли ╡ всЁ вихром полетЁли, Я ж лишився, мов дурак. ╚Ну,- мЁркую, стовпом стоя,- Що за спосЁб се Ё що я, ПЁп, чи дяк, чи паламар, Щоб гусей молитви слухать?╩ ╡ пЁшов я далЁ нюхать, Щоб знайти новий товар. Зирк, Свиня лежить в баюрЁ, А при нЁй рожево-бурЁ Поросятка - штук зо сЁм. ╚Гей, Свине, моя голубко, ВилЁзай з болота цупко, Най я свинок тво©х з'©м!╩ ╚Добре, ©ж, коли охота,- ВЁдрекла Свиня з болота,- ТЁльки, бач, один тут грЁх, З тих грЁхЁв, що непрощенЁ: Поросятка нехрещенЁ, Як же ж будеш ©сти ©х?╩ ╚СправдЁ, клопЁт! Що робити?╩ - ╚Слухай,- каже,- мЁй Неситий, Тут ╨ рЁчка Ё млинок, То ходи тихенько з нами, Стань собЁ понижче тами, Там я похрещу дЁток. Похрещу, обмию з бруду,- ╡ одно за другим буду Прямо в рот тобЁ давать╩.- ╚Ну,- подумав я,- се можна, Чесна, бач, Свиня й побожна, Свинки чей не полетять╩. Я пЁд тамою, мов в ямЁ, А Свиня з дЁтьми на тамЁ Хрюка, плюска, муркотить. ╚Ну,- мЁркую,- рЁч побожна, То й перебивать не можна: Се вона дЁтей хрестить╩. А вона насеред тами Заставку взяла зубами, Як запреться - пЁднесла. Гур! Як жбухнуло на мене Море мокре Ё студене, Мене й пам'ять вЁдЁйшла. Вхопила мене потопа, Понесла з на десять хлопа Вниз, мов трЁску, мов стебло. Мало там не дав я душу! Поки видряпавсь на сушу, Вже свиней мов не було. Став я мокрий та й мЁркую: ╚Ну, гляди ж святошу тую, Як мене втягнула в рЁв! Ну, а я ж то що за колик? Православний чи католик, Щоб свиней хрещених ©в?╩ Сильну взявши постанову, Що не дам здуриться знову,- А голодний, аж пищу,- Йду. Аж зирк! Баран блука╨. Я до нього - не втЁка╨. От я здалека й кричу: ╚СтЁй, Баране! СтЁй, рогатий! Маю щось тобЁ сказати╩. Став Баран та ще й пита: ╚Ну, якЁ там ма╨ш вЁсти?╩- ╚Га, тебе я мушу з'©сти! Що, смаку╨ звЁстка та?╩ А Баран - ну, хто б подумав? - Не злякався, не зарюмав, А вклонивсь менЁ до нЁг. ╚Пане,- каже,- бог привЁв вас! Я ж три днЁ уже глядЁв вас, Вам назустрЁч сам я бЁг. Не дивуйся Ё не смЁйся! Я Баран-самоубЁйця! В свЁтЁ вже не жить менЁ! Люд мЁй весь в неволЁ гине,- В вас життя його ╨дине, То менЁ ви не страшнЁ╩. РЁч таку почувши дику, Я в задумЁ звЁсив пику ╡ стояв, дурний, мов сак. ╚Що се ти торочиш, блазне, Щось таке╨ несуразне? Не второпаю нЁяк!╩ ╚Пане, пЁдожди хвилину, Будеш знати, за що гину, Чом так радо йду вмирать, Чом рЁдня моя рогата Свого спаса, свого тата В тобЁ буде величать. Знай же, пане, бЁль мЁй тайний! Я не ╨сть Баран звичайний. Я - овечий патрЁот! Думка в мене - розбудити ╡ з неволЁ слобонити Весь овечий наш народ. Здавна думав я про те╨, Щоб овечим стать Мойсе╨м, Вивести овець з ярма - ╡з хлЁва - на вольну волю. Много труду, мук Ё болю Я прийняв - та все дарма. У тЁснЁ овечЁ мЁзки Думки свЁжо© нЁтрЁшки Не втовкмачиш: серце ©х Боязливе. ╚Що нам воля? Вовк по©сть нас серед поля, Нам про волю думать грЁх!╩ Ну, подумай, пане чемний, Про важкий мЁй стан душевний! НасмЁх долЁ так хотЁв: У душЁ пророцькЁ речЁ, А кругом лоби овечЁ, СЁно, жвачка, теплий хлЁв! Щоб влекшить себе хоч трошки, Я удався до ворожки ╡ такий почув завЁт: ╚Хочеш БаранЁв ти спасти, Мусиш сам себе покласти В жертву вольну за свЁй рЁд. В поле йди, коли охочий, Поблукай три днЁ й три ночи,- Здиблеш Вовка-моцаря. Сей по мойому показу Проковтне тебе вЁдразу,- ОттодЁ нова зоря Для овець усЁх заблисне╩. Пане, серце туга тисне Запитать тебе сей час: Ма╨ш ти показ сей вЁщий? Можеш ти, мЁй найлюбЁщий, Проковтнуть мене нараз?╩ ╚Ну, плети собЁ, мЁй любий,- Думав я,- коб тЁльки в зуби Я дЁстав тебе,- не бЁйсь! Будеш знать, як я ковтаю!╩ Та й до нього промовляю: ╚Синку любий, заспокЁйсь! ВЁщий сон сьогоднЁ мав я - ╡ на тебе вже чекав я,- Проковтну тебе як стЁй!╩ - ╚Ну,- Баран рЁк,- богу слава Та й тобЁ, судьбо ласкава! От тепер в душЁ спокЁй. Пане любий, стЁйте ж тутка! Я на горбик вийду хутко, РозбЁжусь Ё просто в рот Кинусь вам, а ви ковтайте ╡, ковтаючи, згадайте: Так вмира╨ патрЁот!╩ Треба ж дурня, щоб згодиться! МЁй Баран як розбЁжиться Та й рогами в лоб мене Як не грюкне! Я скрутився Та й зомлЁлий покотився, А Баран як не чкурне! От я встав, аж плачу з болю. Проклинаю злую долю Та й клену нерозум свЁй. ╚Чи то я овечий батько? Чом не вхопив швидко, гладко Барана й не з'©в як стЁй? Всьому винна та чутливЁсть! Пощо мав я терпеливЁсть Слухать теревенЁв всЁх? Ну, тепер не зловиш, Грицю! Затверджу чуття, як крицю. Я голодний! Се не смЁх!╩ Отаке постановивши, Зуби мЁцно зацЁпивши, Я пЁшов у дальший шлях. ЛЁзу, лЁзу, шкандибаю, ЧоловЁка надибаю,- Кравчик був, менЁ й не страх. Скоро лиш його я зочив, То й до нього я прискочив: ╚Кравче, кравче, з'©м тебе! Не тЁкай, не боронися! Не благай Ё не просися, Бо в кишках мене шкребе!╩ ╚Я тЁкати - не прудкий, Борониться заслабкий, А проситься - хто повЁрить? ТЁльки ж: як мене з'©си? Трошки замалий ╨си. Ну, позволь тебе помЁрить!╩ Поки я помЁркував, Злегка вЁн менЁ приклав До хребта сво╨ мЁрило, ПотЁм враз хахап за хвЁст, Як не швасне разЁв з шЁсть,- Аж на серцЁ зав'ялило. ╚Ой,- кричу,- що робиш, кравче?╩ ╚Ма╨ш! Щоб ти знав назавше: ЧоловЁка не займай!╩ - ╚Ой, не буду, поки жити!╩ Та кравець, лихий, сердитий, Б'╨ та й б'╨, хоч ти конай. Що я вию, що ридаю, Що кленуся Ё благаю,- ВЁн за хвЁст мене держить Та й перешить, повен злостЁ,- Швидко, бачиться, вЁд костЁ ШкЁра й м'ясо вЁдлетить. Чую я, що ось вже гину! Як не шарпнув - половину Власного хвоста урвав! А тодЁ давай бог ноги! Як забЁг я до берлоги, То три днЁ вЁдхорував. Отаке-то вовче лихо! Ну, скажЁть, як бути тихо, На таке не нарЁкать? А тепер Ёще вдодатку Зрадник Лис царевЁ-батьку Кинувся на нас брехать! НЁ вже, нЁ, я не потЁшусь. Ще поплачу та й повЁшусь!╩ - Так Неситий гомонЁв. Спав Бурмило вже й Мурлика,- То Неситий з горя, з лиха ВсЁ три саламахи з'©в. П╡СНЯ ВОСЬМА ВранцЁ-рано по снЁданнЁ В подорожньому убраннЁ Лис царю вклонивсь до нЁг. ╚Царю, будь мЁй рЁдний тато, Поблагослови в се свято, Щоб на прощу йти я мЁг!╩ Лев сказав: ╚То шкода, сину, Що так швидко йдеш в чужину!╩- ╚Царю,- скрикнув Лис,- ох, цить! Серце в мене кра╨сь тоже! Та що вдЁ╨мо! Що боже, Богу треба заплатить!╩ Лев сказав: ╚Так, так, мЁй друже! Раду╨ мене се дуже, Що такий побожний ти, Рад би я тобЁ й вЁд себе Для мандрЁвно© потреби Хоч чим-будь допомогти╩. ╚Ца┘ рю,- хлипав Лис крЁзь плач,- Дуже ласкав ти┘ Ось бач: Я Ё торби в путь не маю! А в Медведя у Бурмила Доброго кожуха сила,- ВЁн шматок вЁддасть, я знаю┘╩ ╚Схоче чи не схоче дати, Ми накажемо зЁдрати! - Мовив Лев.- Ну, ще чого?╩ - ╚Дуже ласкав ти, мЁй царю! ЧобЁток би ще хоч пару. Бач, я босий! Як його ТЁльки свЁт чимчикувати, Ноги шпигать та збивати! СкалЁчЁю де-небудь! А он ма╨ Вовк двЁ парЁ, То одну чей схоче в дарЁ ВЁдступить менЁ в ту путь╩. ╚Що там схоче чи не схоче! - Крикнув Лев та аж тупоче.- Гей, там! У тюрму пЁдЁть, ╡з Бурмила торбу здрЁте, А з Неситого здЁймЁте Пару ЛисовЁ чобЁт! Ви ж, моя дружино славна, Щоб усЁм зробилась явна Ласка наша для Микити, ПроведЁть його з гонором До могили там, пЁд бором! Я ж Ёще пЁду спочити╩. ╡ потюпав Лис мЁй гладко. Смирний, тихий, як ягнятко, При торбинЁ, з костуром┘ А круг нього, мов ворони, ВсЁ бояри та барони Проводжають всЁм двором! Цап - секретар гоноровий, Зайць - гвардиста народовий, Поруч Лиса дружно йдуть. Хоч Ё як розмова мила, Та вже ось тога могила, Попрощаться треба тут! Лис Микита промовля╨, Сльози рукавом втира╨: ╚Ах, Яцуню, притулись!.. Я┘ з тобою розстаюся! Ах, подумати боюся, Жаль пройма мене наскрЁзь! Ох, Базильку, любий друже! Я тебе люблю так дуже, Що без тебе й жить не рад. Не вЁдмов же просьбЁ мо©й, Ще шматок дороги то© Проведи мене як брат!╩ Се сказавши, просльозився, ╞м у ноги поклонився. ╚Ви оба з-мЁж всЁх звЁрЁв СправедливЁ й непорочнЁ, Лиш траву й листочки сочнЁ Все ©сте - Ё я так ©в! Про убЁйства, про рабунки В вас нема╨ анЁ думки, Вам м'ясних не хочесь страв. Вас-то, щирЁ, правЁ душЁ, Я, пустинником ще бувши, За взЁрець собЁ обрав╩. Так-то лестними словами Лис ©х знадив, аж до ями Лисово© пЁдЁйшли. ╚Слухай,- каже Лис,- Базильку, Ти зажди на нас тут хвильку, Ось траву собЁ щипли! Ти ж, Яцуню, любий свату, Потрудись зо мною в хату! Зна╨ш, жЁнка там моя Як почу╨ чутку тую, Що на прощу я мандрую, То-то буде плач!.. А я Страх не рад з жЁнками плакать ╡ не вмЁю забалакать. Ти потЁшить ©х гаразд! МЁй Яцуню, ти в тЁм справний! Тож ходи, мЁй друже давний, Вид твЁй духу ©© додасть!╩ Серце в Заяця добряче: Вчув се й мало сам не плаче. ╚БЁдна жЁнка! - вЁн озвавсь.- Я ©©, як рЁдну маму, Рад любить!╩ ╡ в лисю яму ВЁн з Микитою попхавсь. Входять - боже! Серед ями Микитиха з дЁточками Плаче, слЁз потоки лл╨! Як побачила Микиту, Схопилась┘ ╚Микито! Ти тут! ДЁти! Батько ваш жи╨!╩ Ну Микиту цЁлувати ╡ до серця пригортати! ╚Любий! Що ж? БЁда пройшла? Говори-бо швидше, швидше! Я гадала, що ти згиб вже┘ Ох, що слЁз я пролила!╩ ╚Радуймось! - сказав Микита.- Цар наш - славою покрита Будь його держава вся! - Дарував менЁ провини, ╡ вЁд нинЁшньо© днини В ласцЁ царськЁй тЁшусь я. Вороги ж мо© запеклЁ Десь там нинЁ ледве теплЁ: Царський гнЁв ©х б'╨ всЁх трьох: КЁт, Неситий Ё Бурмило Мусили стулити рило, Ще й попали в темний льох. А отсей фальшивий паяц, Що свЁдчив на мене, Заяць, ВЁдданий менЁ у власть: Чи живим його лишити, Чи вЁдразу задушити, Скоро викупу не дасть!╩ Як почув се Яць сарако, Стало так йому нЁяко, Мовби хорт за ним туй-туй. ╚Базю! - крикнув.- Чесний отче, Лис мене тут з'©сти хоче! Базю, Базю, ох, рятуй!╩ ╚Зараз тихо будь, драбуго!╩ - Крикнув Лис Ё вхопив туго Зайця й горло перегриз. ╚Ось тобЁ вЁд мене штука! ╡ всЁм злюкам то наука, Щоб Микити стереглись!╩ А вЁдтак, поссавши крови, Лис Микита втЁшно мовив: ╚Та й смачний же, бестЁон. ДЁти, нинЁ на вечерю Ма╨м з Заяця печеню! Славний буде потЁм сон! А тепер послухай, люба, Як менЁ грозила згуба ╡ як вибрехався я!╩ ╡, розсЁвшися вигЁдно, РозповЁв усе довЁдно З початку аж до кЁнця. А Лисиця й Лисенята ПосЁдали коло тата - То смЁються, то тремтять. ╚Голово моя ти мила! - Так Лисиця говорила.- Ну, та й знав ти, як ©х взять! Лиш одно тото негарно, Що ти нас покинеш марно ╡ на прошу йдеш кудись╩. ╚ЖЁнко,- скрикнув Лис поспЁшно,- Ти гада╨ш, що я дЁйсно Зараз дурень став якийсь? Там, де смерть перед очима, То плелось, що тЁльки слина Приносила на язик. Чи я паломник, абощо? Що там Лев менЁ Ё проща? Я тепер смЁюся з них! Най ©сть сЁль, в кого оскома! Я ж лишусь з тобою дома, А про прощу нЁ ду-ду!╩ ВтЁм почувся крик знадвору: ╚Яцю, де ти? КЁльку пору Я вже тут на тебе жду!╩ ВибЁг Лис. ╚Базильку, друже, Ти не гнЁвайся так дуже! НЁчим нам тебе занять. Яць там з жЁнкою мо╨ю, ╡ з маленькою сЁм'╨ю Преприязно гомонять╩. ╚Кажеш: гомонять приязно? Але ж бо я чув виразно ЯцЁв крик: ╚Рятуй!╩ - ряс Цап. ╚Правда,- Лис рЁк,- як Лисиця Вчула, що нам тре проститься, ВмлЁла Ё на землю хляп! Тут-то Яць - здоров най буде! - Жбухнув ©й води на груди Та й почав рятунку звать: ╚Ой-ой-ой, рятуй, Базильку, Моя тЁтка вмре за хвильку!╩ Та тепер вже благодать╩. ╚Ну, то дякувати богу! Я гадав, що Яця мого Там зо шкЁри хто дере╩.- ╚Базю, чи ж тобЁ не стидно? Яць прийде, лиш що не видно, Ще й дарункЁв набере. Базю, бородатий ребе, В мене просьба ╨ до тебе! Бачиш, цар менЁ казав, Щоб, заким ще рушу з дому, Про одну рЁч, нам вЁдому, Лист йому я написав. Отже, поки Яць там бавивсь З жЁнкою й дЁтьми, я справивсь: Два грубезнЁ© листи Написав. Тебе, мЁй друже, Я просити хочу дуже До царя ©х занести╩. ╚Добре,- Цап сказав,- гляди лиш, Щоб де в мене не згубились, Не зламалась би печать!╩ - ╚Правда ╨! Зажди хвилину, Я в медвежую торбину Зав'яжу ©х, можеш брать!╩ ╡ побЁг до хати живо, А в душЁ смЁ╨сь злостиво: ╚Будеш мав лист! Жди лише!╩ Зайця голову кроваву В торбу щасть, шнурками жваво Позав'язував, несе. ╚Ось, Базуню мЁй любезний, Тут в тЁй торбЁ лист грубезний ╡ два меншЁ© лежать. Ти неси ©х осторожно, А розв'язувать не можно, Бо злама╨ться печать. А про Зайця не журися! ВЁн там так заговорився, Що казав перепросить! Йди наперед шмат дороги, А вже Заяць бистроногий Дожене тебе за мить. ╡ ще зна╨ш що, мЁй друже? Лев, наш батько, любить дуже Дотеп, гарний, гладкий стиль. СЁ листи - я не хвалюся - До смаку йому прийдуться, В них майстерства мого шпиль! Вже ж я, де лиш мЁг, небоже, ╡ про тебе слово гоже Вкинути не занедбав. ╡ я певний, що цар-тато Ласки й честЁ ще багато БЁльше дасть тобЁ, чим дав. ТЁльки будь ти все притомний, Не чинися надто скромний! СмЁлЁсть вигра╨ в вЁйнЁ. Мов царевЁ: ╚На листи тЁ, Я дораджував МикитЁ, ╞х завдячив вЁн менЁ╩. Як почув се Цап Базилий, Задрижали в нЁм всЁ жили, Аж пЁдскочив з радощЁв! Ну Микиту цЁлувати!.. ╚От тепер я буду знати, Хто менЁ добра хотЁв! Друже, брате! Я мов в раю! О, твЁй дотеп добре знаю! Лев задре з утЁхи хвЁст! Не минуть мене гонори, А Ё край весь заговорить: ╚Бачте, Цап який стилЁст╩. Тут я виступлю вже смЁло, Бо, як справдЁ малось дЁло, Се нЁхто не буде знать. Ну, прощай же! Дасть бог, може, Я й тобЁ вЁддячусь тоже, То не будеш жалувать!╩ ╚Прощавай!╩ - сказав Микита. А як Цап пЁшов, то скрита Вилилась словами злЁсть: ╚Отсей дурень квадратовий ╙ секретар гоноровий! Ух, аж б'╨ на мене млЁсть! Що за ряд! Яка держава! Дурням в нЁй гонори й слава, БЁдний, слабший хижих лап Не уйде! А членом суду, Що мене судив на згубу, Чи ж не був сей глупий Цап? Але я помстивсь на тобЁ! Будеш жив чи ляжеш в гробЁ,- Вже не зми╨ться сей хляп, Що прилип на тво©й пицЁ; Стане притчею в язицЁ Слово те: дурний, як Цап!╩ За той час Базьо поспЁшно В царський двЁр прибЁг Ё втЁшно Перед троном гордо став: ╚Лис Микита Ёз дороги Клониться царевЁ в ноги ╡ отсей пакет прислав. Три листи ╨ в нЁм грубезнЁ; Стиль, язик, думки - чудеснЁ! Се й не диво. Адже ж я Не одну йому дав раду Щодо стилю, щодо складу,- То й заслуга тут моя!╩ Цар до рук пакет прийма╨, Шнур за шнуром вЁдпина╨, Глип у торбу - аж з'умЁвсь. ╚Що се! Лист якийсь ухатий! Базю, Цапе ти проклятий, Ти кровавий лист принЁс!╩ Зайця голову нещасну Вгору виняв, рикнув страшно, Що аж Цап на землю впав: ╚Так-то Лис смЁ╨ться з мене! На таке письмо мерзенне Цап йому ще раду дав! Га, кленусь на царську гирю, Що вже бЁльше не повЁрю Клятим Лисовим брехням! Гей, бЁжЁть в тюрму щосила, Вовка, Ё Кота, й Бурмила УвЁльнЁть з тяжких кайдан! О безсовЁсний брехачу! Через тебе то я, бачу, Дурно мучив вЁрних слуг! Та за те даю ©м плату: Цапа й всю рЁдню патлату, Щоб Ёз не© дерли смух! А поганий той Лисюра, Що так вибрехавсь вЁд шнура, ВЁн ╨ винятий з-пЁд прав: Хто де здибле сю облуду, Може вбить його без суду ╡ не буде кари мав╩. Так-то Яць Ё Цап Базилий Головами наложили, ВинуватЁ без вини; А хоч жертви злоби й сили, Та проте не полишили Й згадки добро© вони. Особливо Цап сарака! Ну, скажЁть, яка подяка Випала за те йому, Що до сильних вЁн лестився, В царський двЁр вЁн примостився, Мав царицю за куму? Що дворак був, ордеровий ╡ секретар гоноровий, В трибуналЁ засЁдав? А проте на кпини, з жарту Через Лисову ту карту Душу цап'ячу вЁддав. ╡ донинЁ сю пригоду Хто з хрещеного народу Добрим словом Ёзгада? Як хто злий з марницЁ згине, Чи ж не кажуть: за цапине ПоколЁння пропада? А хто дметься, Ё балю╨, ╡ леститься, й спекулю╨ На нечеснЁ баришЁ, ВсЁм любенько рад балакать,- Чи ж по нЁм не будуть плакать, Як по ЦаповЁй душЁ? П╡СНЯ ДЕВ'ЯТА Лис Микита в сво©м замку По обЁдЁ меду склянку ПреспокЁйно спорожнив, СЁв у крЁслЁ, люльку курить ╡ нЁчого ся не журить, Зла мов зроду не чинив. ВтЁм почув: стук! стук! до брами. Скочив, вибЁг враз з дЁтками - ╚Ах, Бабай! Се ти оп'ять! Ну, здоров, Бабаю! Що ж то, Ти, знать, вЁд царя йдеш просто? Що ж там доброго чувать?╩ ╚Мало доброго! - журливо РЁк Бабай.- Та щедре жниво На поганЁ новини! Цар присяг тобЁ загладу, ВЁйсько кличе, радить раду, Будуть тутка за три днЁ!╩ ╚ТЁльки всього? - каже Лис.- Як лиш тЁльки, не журись, Друже мЁй, старий Бабаю! Тим погрозам ти не вЁр! Я з тобою в царський двЁр Ще сьогоднЁ почвалаю. Вже я вибрешусь, будь певний! Та тепер, мЁй любий кревний, Прошу в хату! Вже пора ПЁдвечЁркувать. Аж в лапах В'╨сь менЁ печенЁ запах, Що зготовила стара!╩ Ось ввЁйшли, сидять, гостяться┘ Лисенята стали граться. ╚Бачиш, стрику,- Лис сказав,- МЁнка ловить вже курчата, МЁцько ж, бестЁйка завзята, Вчора Утку сполював!╩ ╚СправдЁ, ма╨ш чим гордиться! - РЁк Бабай.- Та й не дивниця: В батька й дЁти удались!╩ - ╚Так-то, так! Талант - незгЁрше, Та виховання ще бЁльше Тут значить!╩ - вЁдмовив Лис. ╚Ну, та час нам в путь спЁшиться!╩ ╚Що? - аж скрикнула Лисиця.- Ти, Микито, знов кудись? В царський двЁр? Та бЁйся бога! Всиротить нас ся дорога! Скрийся дома, схаменись!╩ ╡ сльозами залилася, ╡ руками вчепилася, Щоб Микиту не пустить. ВЁн, ©© поцЁлувавши ╡ вЁд себе вЁдЁрвавши, Каже: ╚ЖЁнко люба, цить! Цар не з'©сть мене там прецЁ, А назустрЁч небезпецЁ ЛЁпше вийти, нЁж в кутку Дожидать на себе грому! Я ж держу все по-старому ФЁлософЁю таку: Наше все життя - вЁйна ╨, Кождий боресь в нЁй, як зна╨: Сей зубами, той крильми, ТретЁй кЁгтями мЁцними, ╡нший скоками прудкими┘ Чим же боремося ми? Ми нЁ силою не годнЁ, НЁ, як карпи, многоплоднЁ. НЁ нЁчвиди, як Сова, АнЁ бистрЁ, як той За╨ць, В нас пЁдмога лиш одна ╨сть - Се розумна голова. Нею треба нам крутити, Ум, мов бритву, наострити, Все обдумать в один миг, ╡ншим сЁтЁ наставляти, Але добре пильнувати, Щоб самим не впасти в них! Цар ось грозить нам вЁйною. Хоть-то я не маю бою Перед вЁйськом тим його, Та все лЁпше в самЁй рЁчи Зразу злому запобЁчи, НЁж чекать бог зна чого. А на те вже я, небого, Чую в собЁ сили много! До таких я штук привик. А подумати, як цупко Я почну брехати, любко, Аж свербить мене язик!╩ Ще раз цЁлувались в лиця, ╡ потЁшилась Лисиця; Але брами всЁ замкнуть Наказав Микита й жваво Стежечками влЁво, вправо Почвалав з Баба╨м в путь. ГрЁ╨ сонце, небо чисте, ЛЁс шумить, трЁпочесь листя, ЦвЁти пахнуть - просто рай! Лис любу╨сь красотою, Та, прибитий гризотою, Сумно штильга╨ Бабай. ╚Стрику, що тобЁ такого? - Весело рЁк Лис до нього.- Тьфу, об землю лихом вдар! Бач, що тут краси довкола! Блиск який, тепло Ё воля! Хто живий, той нинЁ цар!╩ ╚Ой небоже,- рЁк Бабай,- Ти так надто не брикай! Не уйдеш ти кари! Де ж пак, Цапу в торбу дати Голову Зайця й послати Се царевЁ в дари!╩ ╚Ха-ха-ха! - смЁ╨сь Микита.- Штучка дешева й сердита! Дуже нею я горджусь. Трошки цар, мабуть, просапавсь, Поки правди в нЁй долапавсь┘ Та щоб карЁ буть - а дзусь! НинЁ хто рад жить, не схнути, Той святим не може бути, Як в пустинЁ той монах. Кождий тут держись на тузЁ, Хто не хоче по заслузЁ Бути другому в зубах. Яць скакав поперед мене, Мов дитя новохрещене, Мов дразнив: ╚Ану, злови!╩ Аж менЁ так стало млЁсно, Що я хап його, й незвЁсно, Як вЁн став без голови. Ну, а Цап! Скажи, будь ласкав! ВЁн на мене в судЁ траскав: ╚Винен, винен! Най умре!╩ А як я вспЁв вЁдбрехатись, То вЁн лЁзе цЁлуватись! Най же чорт його бере! Що ж, мЁй грЁх, а його шкода. ВбЁйство, пЁмста - се ж ╨ мода СкрЁзь загальна у звЁрЁв. ╡ сам цар грабу╨ чисто, А не хоче особисто, Шле медведЁв Ё вовкЁв╩. ╡ всмЁхнувсь Микита стиха, Нюх табаки взяв Ё чихав, А вЁдтак сказав оп'ять: ╚Ет, все байки, мЁй Бабайку! Слухай лиш отсюю байку, Що я хочу розказать. Кажуть: кара за рабунок! Ось тобЁ такий трафунок, Як наш брат хтЁв чесно жить. ╙ товар, ╨ грошей досить, ВЁн не скупиться, ще й просить, А хоч кинь, не мож купить. Раз от я Ё Вовк Неситий, Кинувши гостинець битий, На мандрЁвку ми пЁшли. Ба, зайшли за лЁс, за води,- НЁ притулку, нЁ господи, Лиш степи, луги були. Тут нас сонце припЁка╨, Ба, вже й голод дотиска╨, Аж тут зирк. Лоша пасесь! Та таке гладке та любе, Що мЁй Вовк аж острить зуби, ШкЁра вся на нЁм трясесь. СЁв, бЁдняга, важко сапа┘ А з Лошатком мама Шкапа, Вкрасти вже вона не дасть. Каже Вовк: ╚ПЁди, Микитко, Запитай ту Шкапу швидко, Чи Лоша нам не продасть?╩ Я пЁшов, вклонивсь ©й низько. ╚Що, матусю, пасовисько Тутка ма╨те незгЁрш? Та й Лошатко! От пахолок! Чей його нам на виховок Продасте за добрий грЁш?╩ ╚Що ж, купуйте, люди божЁ! Я й не що великЁ грошЁ Буду правити вЁд вас. Ось лиш прочитай значки тЁ, Що на задньому коптЁ: Се тобЁ цЁна якраз╩. Ну, та я не в тЁм'я битви До копита пЁдходити! ШкапЁ поклонивсь до нЁг Та й кажу: ╚СпасибЁ, мати, Та не вмЁю я читати╩. ╡ до Вовка знов побЁг. ╚Друже, Шкапа ся лагЁдва, ╡ Лоша продати згЁдна, ╡ цЁни не хоче драть. Каже, в не© цЁнники тЁ ╙ на задньому копитЁ - Жаль, що я не вмЁв читать╩. ╚Що,- Вовк крикнув,- ти, нездаро! НавЁть кЁнських лЁтер пару Ти не вмЁ╨ш прочитать? Я в письмЁ тЁм дуже вчений, До гЁмназЁй, академЁй Виходив рокЁв аж п'ять╩. ╡ пЁшов мЁй Вовк Неситий Шкапу за Лоша просити. Шкапа ж вЁдповЁла: ╚На, Ось лиш прочитай значки тЁ, Що на задньому копитЁ,- Там написана цЁна╩. Вовк Неситий нахиля╨сь, До копита призира╨сь,- Ех, як фрасне Шкапа враз, Як у лоб не вцЁдить просто, А була пЁдкута остро,- То мЁй Вовк, мов свЁчка, згас. Шкапа ж як не зарегоче Та з Лошатком потеркоче, Що Ё слЁд обох пропав. А Вовчисько добру хвилю Полежав в такЁм знесиллю, Мов зовсЁм небЁжчик став. ДалЁ очЁ продира╨, Доокола позира╨, Але встати анЁ руш. ╚Гей,- кажу йому,- Неситий, Сам Лоша ти з'©в? Лишити Не хотЁв менЁ нЁ кус? Га, нена©сна прочвало! З'©в усе, ще й того мало© Друга на обЁд не клич!.. Адже ж я, невдячний цапе, Перший торг робив у Шкапи, То належавсь могорич. Ну, скажи так правду гладко: Дешево купив Лошатко? Людська, знать, цЁна була. Ви й не довго торгувались, По-приятельськи розстались - ВтЁшна щось вона пЁшла. А проспавсь ти смачно, друже! По такЁм обЁдЁ дуже Се плявду╨ на живЁт. А як славно ти, Вовчуку, ВмЁ╨ш кЁнськую азбуку - СправдЁ, чудо на весь свЁт!╩ Так я з Вовка кпив до ночЁ, ВЁн же, витрЁщивши очЁ, Все лежав та лиш: ╚Ах, ах!╩ ДалЁ каже: ╚Будь ти чесний! Що за торг би був чудесний, А та дич - б'╨ по зубах!╩ ╚Ой,- сказав Бабай,- Микито, Не смЁшний твЁй жарт, бо скрито В нЁм гЁрко© правди шмат. А найгЁрш те, що Неситий НинЁ ворог твЁй забитий, З свЁту рад тебе зЁгнать╩. ╚Е,- рЁк Лис,- наплюй на нього! Все у Вовка злоби много, Але злоба ум слЁпить. СвЁт би весь пожер вЁн скоро, Ба, коли не влЁзе в горло! А розумний з злоби кпить!╩ П╡СНЯ ДЕСЯТА При розмовЁ шахом-махом Лис с Баба╨м битим шляхом Не спЁшаться, звЁльна йдуть. ВтЁм Бабая штурк Микита. ╚Стрику, осьде ямка скрита, Живо заховаймось тут!╩ ПЁд мЁсток, що був на шляху, ВтЁк Бабай в великЁм страху, Думав: може, де стрЁлець? А за ним шмигнув Микита, Та на шлях глядЁв з укриття┘ Пст! А сам трясеться ввесь. А тим шляхом Ёзо Львова Йде процесЁя здорова, Що ходила там на суд: Старий ПЁвень перед веде, За ним його весь рЁд Ёде, ТЁльки мар вже не несуть. Заховавши жаль у серцЁ, З горя випивши по чвертцЁ, ВсЁ спЁвають ╚Комаря╩: ╚Гей, там в лЁсЁ шум зробився, Комар з дуба повалився! Кличте, кличте лЁкаря! Розбив собЁ головище На дубовий конарище (Соло ПЁвень витяга); ВилетЁла Муха з хати Комаренька рятувати (Вся рЁдня пЁдпомага). ╚Ой Комарю, господарю, Жаль менЁ вас непомалу,- Тягне ПЁвень голоском.- Чим же я тебе улЁчу? Бо тобЁ я щиро зичу! - Хор пЁдхопив весь гуртком.- Продам хату, продам сЁни, Щоб добути медицини, Ще й покличу лЁкаря, Продам граблЁ Ё мотику, Заплачу ще Ё аптику, А вздоровлю Комаря. Ой, як гукне Муха люба, Поскакали клЁщЁ з дуба, Комарю спинили кров. Мурашечки прибувають, Подушечки пЁдстеляють, Щоб на нього сон прийшов╩. Так-то куряча рЁдня вся Верещить, аж порЁвнявся Старий ПЁвень Ёз мЁстком; ВтЁм, мов блискавка, з укриття Як не скочить Лис Микита Та й хахап його мельком! ╚Га, ти тут менЁ, драбуго!╩ - Скржкнув Лис, Ё вхопив туго, ╡ головку враз вЁдгриз. ПЁвень лиш крильцями стрЁпав ╡ лапками довго сЁпав: З трупом в яму скочив Лис. ╚БЁйся бога, мЁй синашу, Заварив нову ти кашу! Чи зовсЁм ти з глузду збивсь? ПЁвень сей - велика сила. Мав протекцЁю в Бурмила ╡ царицЁ полюбивсь╩. Так Бабай остерЁга╨, Та Микита вже не дба╨, ПЁвня радЁсно скубе. ╚Ти начхай на се, мосьпане! Глянь лиш, що тут за снЁданн╨! Пишно погощу тебе! А на ПЁвня сього, стрику, Здавна злЁсть я мав велику, В серцЁ й досЁ ще кипить: Не за позов, не за шкоду, Але за одну пригоду, Про яку й згадати стид. Раз голодний, що аж плачу, Йду я попЁд сад Ё бачу: ПЁвень пЁ╨ на вербЁ. Як би тут його ошвабить, ╡з верби додолу звабить ╡ до рук дЁстать собЁ? ╡ як стЁй я для потреби Вдав пустинника Ёз себе, Мимрю: ╚Господи воззвах╩; ДалЁ пЁд вербу пЁдходжу, ОчЁ скромно вверх пЁдводжу Та й говорю, як монах: ╚Любая моя дитино, Дивна, райськая пташино, Здоровлю тебе сим днем! Дбаю я про тебе ревне, Про тво╨ добро душевне Дай розмову розпочнем!╩ ПЁвень крикнув смЁховито: ╚Ой мЁй таточку Микито, Видко, ти давно не ©в! Любиш ти у мене, певне, БЁльш тЁлесне, нЁж душевне! ЗголоднЁв - то й спобожнЁв!╩ ╚Не грЁши, душе честива! Я вЁдрЁкся вЁд м'ясива, ╞м лиш мЁд да корЁнцЁ, ПЁст твердий держу щоднини ╡ живу собЁ в пустини В найтемнЁшому кЁнцЁ╩. ПЁвень крикнув смЁховито: ╚Ой мЁй таточку Микито, Та й маснЁ ж тво© слова. ╡ язик твЁй медом капле. Але зуб твЁй люто хапле, Злоби повна голова╩. Я кажу: ╚Ой гарна пташко, Знов грЁшиш ти дуже тяжко! Знай же: задля тебе я ╡з далеко© пустинЁ Вмисно аж сюди йду нинЁ. Ось до тебе рЁч моя: В снЁ почув я голос з неба: ╚Встань, Микито, живо треба У село Ёти тобЁ. Ти не гайся й не лякайся, Якнайшвидше поспЁшайся,- Здиблеш пЁвня на вербЁ. ПЁвень сей - страшенний грЁшник, Многоженець, Ё насмЁшник, ╡ безбожник. Тож Ёди Розворуш йому сумлЁння, Змий грЁховне затвердЁння, До покути приведи!╩ Сичку ти мЁй гребенястий! Швидко можеш ти пропасти, ╡ душа пЁде в смолу. ЗлЁзь з гЁлляки, сповЁдайся, У грЁхах сво©х покайся, Душу збережи цЁлу╩. Мовить ПЁвень смЁховито: ╚Ох мЁй таточку Микито, В чЁм же той тяжкий мЁй грЁх? Чи то я краду, грабую, Чи вбиваю, чи мордую, Чи святе беру на смЁх?╩ ╚Ей небоже,- мовлю грЁзно,- Кайся, щоб не було пЁзно! З серця гордЁсть вилинь прЁч! У тяжких грЁхах кона╨ш, А Ё сам про них не зна╨ш - Се погана дуже рЁч. Чи ж не ма╨ш ти, признайся, По дванадцять, по п'ятнадцять ╡ по бЁльше ще жЁнок? По якому се закону Ти жи╨ш в грЁсЁ такому? Будеш в пеклЁ в сЁрцЁ мок!╩ Тут мЁй ПЁвень став, мов змитий: Тон мЁй, острий Ё сердитий, Зрушив, бач, його нутро. ╚Ой мЁй таточку Микито, Бачу ясно Ё вЁдкрито Се грЁховне╨ тавро! Та сей раз ще змилостився! Я не постив, не молився, В серцЁ скрухи не збудив. Кепська сповЁдь бути може, Тож лякаюся, крий боже, Щоб Ё тут не поблудив╩. ╚ГрЁшнику! - ревнув я строго.- Чорт говорить з горла твого! СповЁдЁ бо©ться бЁс! Геть жени його! Покайся! ╡з покутою не гайся! Зараз тут до мене злЁзь!╩ Отакого-то я шваба ПЁдпустивши, сього драба Таки за печЁнку взяв. ЗвЁльна з гЁльки вЁн на гЁльку Став злЁтати Ё за хвильку На землЁ край мене став. Тут я хап його та й кличу: ╚А, ти тут менЁ, паничу! СповЁдайсь, не сповЁдайсь, А велико© покути Вже тобЁ не оминути. Зараз Ёз життям прощайсь! Будь я пес, не Лис Микита! Буде кров твоя пролита, А жупан червоний твЁй Я розмикаю й розкину, ГрЁшне тЁло в домовину У живЁт спакую свЁй╩. ЗмЁркувавши, де попався, ПЁвень стишивсь, не трЁпався, ЗвЁсив голову униз ╡ промовив сумовито: ╚Ой мЁй таточку Микито, Що вже дЁяти, живись! Видко, бог судив так, любий, Щоб через тво© я зуби В рай блаженний увЁйшов. Так бери ж собЁ те тЁло, Щоб в зубах тво©х хрумтЁло,- Поживай Ё будь здоров! ╡ жупан отсей червоний, Що ним часто во днЁ они Я пишавсь серед курок, Рви, шматуй,- я не жалЁю, ТЁльки дай менЁ надЁю, Що в смолЁ не буду мок. Лиш один ще жаль сердечний В свЁт загробний, безконечний Понесу з собою я, Жаль тяжкий для серця мого, Бо й для тебе шкоди много Принесе та смерть моя. Бачиш, голос мЁй чудовий Так сподобався попови, Слава скрЁзь о нЁм така, Що в ╨пископськЁм соборЁ При архЁ╨рейськЁм хорЁ Мав я стати за дяка. ОбЁцяли паляницЁ, Штири кЁрчики пшеницЁ, Ще й м'якого хавтуря; Та я пункт поклав конечний, Щоб Микита, муж сердечний, Був там за паламаря. Ось тепер, коли я гину, Мали у твою пустиню Три канонЁки прийти ЗакЁнчить тво╨ злидарство, Запросить на паламарство ╡ завдаток принести╩. Я артист ╨, любий стрику! Кожде слово в мнЁ велику Силу вражень пЁдЁйма. Тож, як вчув слова такЁ©, Розгулялись в мене мрЁ©, Скокнула душа сама. Рот роззявивши без тями, Живо сплеснувши руками, Мовлю: ╚Отакий пан Лис!╩ А в тЁй хвилЁ пЁвень-злюка Скочив, пурхнув, мов гадюка, Та й на гЁлку тЁльки блис. ╚Ой мЁй таточку Микито,- Мовить вЁдтам гордовито,- Так ти паном буть забаг? Для мерзкого паламарства ЗрЁкся б ти Ё неба, й царства! А мене ти мав в зубах!╩ Тьфу, та й згадувати годЁ, Як Ёз мене кпив сей злодЁй, Як пишавсь, мов генерал! Я звЁр тихий Ё рахманний, Все дарую, бЁйку, рани,- Та до смертЁ мщу скандал╩. Отаке╨ розповЁвши, Враз з Баба╨м пЁвня з'©вши ╡ спочивши пЁд мЁстким, НашЁ любЁ подорожнЁ, Мов святЁ© та побожнЁ, ДалЁ тюпали пЁшком. ╚Кажеш, стрику: ПЁвень - сила, Мав протекцЁю в Бурмила ╡ в царицЁ в ласку влЁз? То-то й ╨ наш лад, нЁвроку: Без протекцЁ© нЁ кроку! Щоб вас божий грЁм розтрЁс! Чи ти вчитель, чи фаховець, Чи урядник, промисловець, Чи поет, чи ремЁсник, Будь ти здЁбний, пильний дуже,- Без протекцЁ©, мЁй друже, За весь труд свЁй ма╨ш шпик. Ласка панська, вплив жЁноцтва ВищЁ понад всЁ свЁдоцтва; Шепне слово пан барон, Чи прийде бЁлет княгинЁ,- Весь твЁй труд в однЁй хвилинЁ В пил розсиплеться, мов сон. Так-то, любий мЁй Бабаю! Силу ту я добре знаю, А як знаю - не боюсь. Адже ж я не в тЁм'я битий ╡ для себе вмЁв зробити Там протекцЁйку якусь. При дворЁ коло царицЁ ╙ на мЁсцЁ фельдшерицЁ Малпа Фрузя, удова: НЁби лЁкарка потрошка, НЁби знахарка, ворожка, А вродлива, як сова. Хоч давно вже не панянка ╡ страшна емансипантка, ВсЁх ненавидить мужчин, А до мене потихенько, Чу╨ щось ©© серденько,- ЗвЁсно, що не без причин. Правду рЁкши, у царицЁ Я ©й мЁсце фельдшерицЁ Ви╨днав - Ё дуже рад; А тепер вона, небоже, Все в дворЁ зробити може, ВсЁх на свЁй зверта╨ лад. Та хоч би мене й не знала, То за мною би обстала, Бо не любить Вовка - страх. Чом не любить - се я знаю ╡ скажу тобЁ, Бабаю,- Швидше нам минеться шлях. Ще як з Вовком мандрував я, Раз в чужину заблукав я Аж над море, в Малпин край. ЗмученЁ оба, голоднЁ, НЁчого зловить не годнЁ, Хоч лягай та умирай. Глянь - мЁж скалами кри©вка, Малпи ФрузЁ се домЁвка, От Неситий повЁда: ╚Йди, Микито, в сю хатину, Може, нас приймуть в гостину, Бо тяжка нам тут бЁда╩. Йду я, входжу - серед хати Малпа, наче чорт лабатий. А круг не© дЁточки, Та такЁ вам обридливЁ! Чортенята всЁ правдивЁ, Щи аж страшно, бЁдочки. ВизвЁрились всЁ на мене, Аж пробЁгло щось студене ПопЁд шкЁру - тьфу, пропадь! ОчЁ всЁ повитрЁщали, Зуби так понаставляли,- Думалось: от-от з'©дять. А Малпиня, та прочвара, ╡╡Ёдступа, мов чорна хмара: ╚Що вам треба? Хто ви ╨?╩ Ну, я ©й давай брехати: ╚Я прийшов, щоб вам вЁддати Ушановання сво╨. ╡з далекого ПЁдгЁр'я БогомЁльний, чесний звЁр я ╡, мабуть, свояк ваш ╨сть,- З прощЁ йду - та, чувши масу Про красу Ё мудрЁсть вашу, Я прийшов вЁддать вам честь╩. ПодобрЁла Малпа зараз, ВЁд, тих слЁв аж облизалась. ╚Прошу сЁсти! Так, значить, Ви про мене щось чували?╩ - ╚ПанЁ, ах, якЁ похвали Фама скрЁзь про вас кричить! А сЁ любЁ ангелятка - ВашЁ дЁточки? А татка, Певно, дома десь нема?╩ - ╚Ох, мЁй пане, я вдовиця! Та вам, може б, поживиться? Зараз зладжу я сама!╩ ╚О спасибЁ, люба панЁ! (А в кишках, мов в барабанЁ, Пусто, марша тне живЁт!) ╞сти в вас я й не посмЁв би! Вашим любим словом хтЁв би Ум свЁй, серце напо©ть!╩ ╚Бачу, друже, що ти чемний, ╡ розумний, Ё при╨мний,- Любий гЁсть менЁ такий! Будем говорити много, Та проте поперед всього Зараз ©ж менЁ Ё пий!╩ ╡ метнулась до комЁрка, Принесла аж три тарЁлки М'яса, шницлЁв, ковбаси: Перед мене все приносить, ПотЁм сЁла, та ще й просить: ╚╞ж! Чом бЁльше не ©си?╩ Ну, я ©м, аж хата хоцить! Малпа тим часом розводить ТеревенЁ всЁ сво© Про жЁночЁ нерви нЁжнЁ, Про мужчин чуття побЁжнЁ, Про рабство жЁнок в сЁм'©. Про ╚небЁжчика╩ спЁмнула Та й тяженько так зЁтхнула: ╚ВЁн мене не розумЁв!╩ ДалЁ скочила в культуру, Ворожбу, лЁтературу, СтрЁй, полЁтику Ё спЁв. Я потакую й смакую, Та для форми десь-якую ОпозицЁю зведу; Малпа спорить, гарячиться, Бачу, потЁк не скЁнчиться, Тож, на©вшись, бЁльш не жду. ╚ПанЁ люба, я щасливий, Що такий тут скарб правдивий НесподЁвано знайшов! Тут скрЁпив я тЁло й душу, Та простЁть, спЁшити мушу, Та прийду швиденько знов╩. Малпа щось там ще плескала, Я не слухав, як дам драла, Коло Вовка опинивсь. ╚Ах, Микито, я тут гину, А ти там цЁлу годину! Ну, принЁс що? Пожививсь?╩ ╚Пожививсь,- говорю,- брате, Та з собою страву брати Не подоба, просто стид. То ти йди до хати, друже, Малпа гостям рада дуже, То й тебе вона вгостить╩. Вовк у хату. Я се бачу, Добре знаю вовчу вдачу, То пЁд стЁнку притуливсь, Слухаю. Ось Вовк вЁта╨сь, Малпа щось його пита╨сь,- Вовк на лавцЁ розваливсь. ╚Дай обЁдать, Малпо глупа! А се що? Чортяток купа? Ну, та й погань, боже крий! Та-бо й ти - хай дундер свисне! Глянеш - молоко аж кисне┘ Ну, а де твЁй чорт старий?╩ Так Вовчисько ляпав здуру. А втЁм Малпа цеглу з муру Як ухопить, як шпурне В саму морду - боже любий! Висипала штири зуби┘ МЁй Неситий як ревне! Був би Малпу вбив на мЁсцЁ, Ба, коли Малпи звинницЁ, Як не скочать дЁточки: Сей камЁнням Вовка пряжить, Той знов очЁ видрать важить, Дво╨ хапле за дрючки. Лущать, б'ють без милосердя! Ледво-не-ледво вЁдпер я ДверЁ й крикнув: ╚Вовче, йди!╩ От вЁн вискочив в тЁй хвили, Бо були б його убили, НЁби гамана жиди. ВЁдтодЁ у Малпи ФрузЁ Став я в ласках по заслузЁ, Вовк же гЁрший полину. Тож я вЁрю щастю свому: Серед бурЁ, серед грому ╡ншЁ тонуть, я сплину╩. Отака велась розмова, Поки шляхом Лис до Львова Враз з Баба╨м дочвалав! Саме в пообЁдню пору На майданЁ просто двору ВЁн на суднЁм мЁсцЁ став. П╡СНЯ ОДИНАДЦЯТА ПовЁдають мудрЁ люде: Прибудь розум, щастя буде. Того й Лис державсь усе: Хоч мороз шкребе по тЁлЁ, Але рухи бистрЁ, смЁлЁ, Гордо голову несе. Так вЁн виступив охоче: ВсЁ на нього вперли очЁ, ВсЁм зробилось прикро так, Мов чекали грому, бурЁ┘ МЁж ряди нЁмЁ, понурЁ Лис вступив, мов весельчак. ╚Га, убЁйце ти проклятий! Ти ще смЁ╨ш тут ставати? - ГрЁзно з трону крикнув цар.- Гляньте, панство, вЁн ступа╨ Так свобЁдно, мов не зна╨, Як гидкий прислав нам дар. Га, ти мЁх брехень Ё зради! НЁ, не надЁйся пощади! Яця ти на смерть загриз! Цап, твЁй спЁльник в Яця смерти, Вже на штуки ╨ роздертий,- Се й тебе жде, пане Лис!╩ Лис поблЁд, почав тремтЁти, Наче перший раз на свЁтЁ Новину таку почув; ДалЁ, руки заламавши ╡ лице слЁзьми облявши. На все горло так зарув: ╚Ой-ой-ой, годино чорна! Яць загиб, душа моторна, ╡ проклятий Цап Ёздох! Ох, окрадений Микито, ТвЁй найбЁльший скарб десь скрито! Що ж почну я! Ох-ох-ох!╩ ╚Що се ти верзеш, брехуне?╩ - Цар до нього гнЁвно суне. ╚Царю, вбий мене тепер! Се ж мЁй скарб пропав безцЁнний, То й я жити вже не склЁнний, ЛЁпше б я вЁдразу вмер! Га, я думав, що на Яця ╡ на Цапа можна здаться. Через них я й передав В запечатанЁм пакунку Скарб для тебе в подарунку - СвЁт такого не видав. Там дЁамант був чудовний, Що вночЁ, мов мЁсяць повний, Серед потемкЁв свЁтив; Там був перстЁнь рубЁновий, Що склоняв всЁх до любови К тому, хто його носив. Се царевЁ слав я радо, Для царицЁ ж ще свЁчадо* Смарагдове приложив: Хто глядЁвсь в нЁм за погоди, Набирав здоровля, вроди, НавЁть мертвий би ожив. ОтакЁ цЁннЁ клейноди Я, не надЁючись шкоди, Через Яця передав. Чи ж мЁг думать я хоть хвильку, Що вб'╨ Яця Цап Базилько, Щоб дарунки зграбував? А тепер же, рЁдна мамо! Яць погиб Ё Цап то само, Де ж я скарб свЁй вЁднайду? А на мене злЁ язики Тут звалили грЁх великий, Щоб упхати у бЁду. Царю, й ти, Царице-панЁ, ВсЁ пЁдозрЁння поганЁ Геть вЁдкиньте, сплЁтки всЁ! Щоб потомки не судили, Що ви шилом вЁдплатили НайвЁрнЁшому слузЁ!╩ Втих Лис. Цар насупив лиця, Та захлипала Цариця - Страх чутливая була, Ще й по добрЁм пЁдвечЁрку, Бо сама, обдерши шкЁрку, З'©ла смачно чверть Вола. ╚НЁ,- почав знов Лис по хвили,- Бачу, вороги закрили ВашЁ царськЁ очЁ знов! То й менЁ життя обридло! Бо пЁдданих сила й свЁтло - Царська ласка Ё любов. Так прощай же, бЁлий свЁте! А ви, клятЁ, виходЁте, ЗавзятущЁ вороги! Хто що мав менЁ закинуть, Виступай! Чи жить, чи згинуть, Будем биться без ваги! Що ж вас, труси, не видати? Лиш позаочЁ шептати ВмЁ╨те, а щоб в лице Стати смЁло, доказ дати ╡ життям за правду стати,- О, то вас нема на це!╩ ╚Брешеш, навЁсний брехуне! - Крикнув Вовк Ё смЁло суне З-мЁж звЁрячо© товпи.- Я з тобою биться хочу. Клятий твЁй язик вкорочу, Щоб не брав ти нас на кпи! Перед бога й царськЁ очЁ Я стаю й бороться хочу, Та на смерть, не на житт╨, Щоб ствердить, що ти поганець, ╡ брехун, Ё ошуканець, Топчеш все, що ╨ святе! Не те, що менЁ творив ти, Але всЁ звЁрячЁ кривди Против тебе ставлю я. Не за себе хочу мститься, А за те╨, що Вовчиця ПеретерпЁла моя. Слухайте, яку публЁку ВЁн зробив ©й, що й довЁку Не позбуться ©й знаку. Над ставом сидить Вовчиця, Лис надбЁг Ё аж давиться, Смачно рибу ©сть жарку. ╚Що се ти ©си, Микитко?╩ - ╚Адже рибу╩,- каже швидко Лис. ╚Та дай же ж Ё менЁ!╩ - Просить жЁнка. ╚Що вам, тЁтко, Риби хочесь? ПоглядЁть-ко, Тут в ставку ©х тьма на днЁ!╩ ╚Е, в ставку! Чи я не знаю? Що ж, коли ©х не спЁймаю!╩ - ╚ТЁточко, я вас навчу. Я ж ©х ловлю всяку днину: Де лиш сЁть свою закину, Десятками ©х тащу!╩ ╚Що за сЁть?╩ - пита Вовчиця. ╚Сього зараз мож навчиться. Ось зо мною лиш ходи!╩ СнЁг був, вЁтер на болоню, Став замерз, одну лиш тоню Хтось протяв серед води. От сюди-то припровадив Лис Вовчицю й так ©й радив: ╚ТЁтко, гляньте, що тут ©х! Лиш у воду хвЁст запхайте, ПодержЁть та й витягайте - Риб спЁймете повен мЁх!╩ ╡ так щирим вЁн чинився, Так ВовчицЁ пЁддобрився, Що повЁрила вона: Поквапно на лЁд присЁла, В ополонку хвЁст встромила Та й держить, держить - дурна! ╚Лисе,- каже,- щось щипа╨!╩ - ╚Цить, то риба так хапа╨╩. А то хвЁст хапав мороз. ╚Лисе, може, вже тягнути?╩ - ╚Е, ще мало мусить бути, Ще потримай, поки мож!╩ ╚Лисе, тисне щось Ё мика!╩ - ╚Цить, се щука ╨ велика, Та така, немов баран!╩ А то хвЁст обмерз вже крЁпко. ╚Лисе, тягну!╩ - ╚НЁ, ще дрЁбку! Бач, хапа╨ться шаран!╩ ДалЁ вже терпцю не стало, Шарпнула вона помало - Не пуска╨. ╚Ой, тягни,- Каже Лис,- тут риб так много! Витягай же ©х, небого, Щоб не розтеклись вони!╩ Шарпнула ще раз Вовчиця,- НЁ, хвЁст у леду держиться! Тягне мЁцно - ашЁ руш. ╚ТЁтко,- Лис рЁк,- дякуй богу, Ось з села нам на пЁдмогу Люди йдуть, зо двадцять душ!╩ Як Вовчиця те╨ вчула, Зо страху себе забула - Як зави╨!.. Боже мЁй! Люди лютЁ, гульк, надбЁгли, Як ©©, примерзлу, вздрЁли, Хап за палички як стЁй. Сиплються удари градом!.. БЁдна жЁнка крутить задом, В'╨ться, рветься, а тЁ б'ють! ДалЁ шарпнула щосила, ПЁвхвоста в леду лишила Та й шмигнула в божу путь!╩ А на се Микита ╢речно: ╚Так, се правда, безперечно, Лиш крихЁтка в нЁй брехнЁ! НепотрЁбно, Вовче, тЁльки Всю захланнЁсть сво© жЁнки Ти припису╨ш менЁ. Будь вона порядна й чесна, Швидко б хвЁст з води пЁднесла, Мала б рибу й хвЁст увесь. Та вона мов оцапЁла, Став весь виловить хотЁла, Ще й на мене жалу╨сь╩. ЗбЁр увесь зареготався, А Неситий аж стЁкався, ПЁд собою землю гриз. ╚Га, поганець! - крикнув лютий.- Ось як вЁн вертить Ё крутить. Щоб невинним все був Лис! Та не дочека╨ш, клятий, Нас усЁх на смЁх пЁдняти! ПЁдлих справок тво©х - тьма, Ну, скажи, там при криницЁ Чи була вина ВовчицЁ, Чи твоя лиш злЁсть сама? При цЁмброванЁй криницЁ ВисЁли два вЁдра з крицЁ На валу на ланцюзЁ. Лис води хотЁв напиться - СкЁк в вЁдро, щоб вниз спуститься Друге ж звисло на версЁ. Ну, п'╨ воду Ё смаку╨ ╡ нараз собЁ мЁрку╨: ╚Боже, що се я вчинив? Вниз я з'©хав, але вгору Хто ж мене пЁдтягне впору?╩ БЁдний з жаху аж завив. Треба ж тЁй бЁдЁ лучиться, Щоб той плач його Вовчиця Вчула, йдучи бережком. До криницЁ зазира╨┘ ╚Лисе, що там ╨?╩ - пита╨ Сво©м нЁжним голоском. Лис мЁй сквапно забалакав: ╚Ах, тЁтусю, риби, ракЁв В тЁй криницЁ осьде гук! ПЁвгодини тут лапаю, ПЁввЁдра вже ось ©х маю Та й на©всь, неначе струк! Жаль, що стЁльки ©х ся лишить! ВлЁзь в вЁдро, що тамка висить, Та й до мене ©дь униз! На©сися, ще й додому Купу занесеш старому!╩ Так брехав ©й хитро Лис. Ну, а се вже вам не тайно, Що Вовчиця, як звичайно, Страх голодная була. Як про рибу й раки вчула, Зараз у вЁдро стрибнула Та й з ним шусть! униз пЁшла. Вниз пЁшло вЁдро ВовчицЁ, Вверх пЁшло зо дна криницЁ Те вЁдро, де Лис сидЁв. ╚Ну, тЁтусю, будь здорова! Я спЁшу до Магерова! - Крикнув Лис, як вверх летЁв.- Славну ти вдала драбину: Я йду вгору, ти вдолину; Так-то в свЁтЁ все ведесь. Риб там не знайдеш, небого, Та подумать можно довго, Як дЁстаться вгору днесь!╩ Вчула жЁнка рЁч лайдацьку; Страх такий напав бЁдачку, Що аж сперли в бЁк кольки. ВтЁм з вЁдром у воду впала,- То завила, застогнала, Аж пЁднеслися бульки. Вчули люди крик ВовчицЁ, ПозбЁгались до криницЁ; Мислите, що хоть один Змилувавсь, хтЁв помЁч дати, Що ╨ жЁнка й дЁтям мати? НЁ, в ©х руки впав, то гинь! ╚Вовк в криницЁ! Вовк в криницЁ! За лошата Ё ягницЁ ВЁдплатЁм йому тепер! Витягайте осторожно. Але бийте, скЁльки можно, Щоб нам зараз тут умер!╩ Ну, подумайте, вашецЁ, Що там дЁялось в ©й серцЁ, Як тЁ вверх ©© тягли! Там внизу вода, потопа, А вверху зо двадцять хлопа, А з палками всЁ були! Лиш на свЁт вона вказалась, Як не знЁмесь лускЁт, галас - Б'ють, товчуть, мов околЁт! БЁдна знЁтилась в вЁдерцЁ, А тут вже розпука в серцЁ ╡ в очах померк ©й свЁт. Сил ©й додала тривога: Скочила з вЁдра, небога, В найгустЁший стиск палиць: НавЁть в казцЁ не сказати, КЁлько ©й пришлось набрати Суковатих паляниць. Як вона спастися вспЁла ╡ жива з ©х рук убЁгла, Сього вже не знаю я. Се, брехуне ти огидний, ТвЁй був поступок ╨хидний, Справка пЁдлая твоя!╩ ╚Ой Вовцуню, коб ти знав, Як то я ©й дякував За той вчинок милосердний, Що дала собЁ накласти Те, що правно мало впасти Та на мЁй хребет мЁзерний!.. Благородная Вовчиця! Вчинком тим ти б мЁг гордиться. ╙ заслуга тут моя┘ А при тЁм вона, нЁвроку, Суковатого оброку Знести може бЁльш, нЁж я!╩ Так-то Лис з ВовчицЁ кпився. ВсЁ смЁялись, Вовк казився. ╚Брехо! Митко! - вЁн кричав.- Най кордюк язик твЁй сточить! Як ти все в живЁ© очЁ БЁле в чорне пробрехав! Але нЁ, не язиками, А зубами Ё руками Будем биться! Най умру, А тобЁ, брехуне, вбЁйце, Зраднику Ё кровопЁйце, Хавку клятую запру!╩ Крикнув Лис: ╚Ти, грубЁяне! Дума╨ш, що лайка стане Латкою на честь твою? В лайцЁ ти мЁцнЁший, синку, А як хочеш по╨динку,- То почу╨ш, як я б'ю!╩ ╚Ну, досить тих сварЁв! ГодЁ! Чортзна-хто з вас прав, хто злодЁй! Вставши з трону, цар сказав.- Завтра рано бЁй остатний Вкаже, хто лихий, хто вдатний. Ось вам проба ваших прав!╩ *** ____________________ (* Дзеркало) П╡СНЯ ДВАНАДЦЯТА Рано сонечко схопилось, У росЁ перлистЁй вмилось ╡ смЁ╨ться, не пече┘ Лис Микита ще любЁсько Спить, розлягтись на все лЁжко, ВтЁм, хтось штурк його в плече. ╚Гей, ти, спюху, час вставати! Зазира╨ день до хати; А ти зна╨ш, що за день? ВЁн рЁшить, чи до побЁди Ти дЁйдеш, чи смерть Ё бЁди З бою винесеш лишень!╩ Так при лЁжку Лиса ставши ╡ його за руку взявши, Малпа Фрузя прорекла. Всю ту нЁч вона не спала, Все за Лисом промовляла, Де в кого лише могла. Буркнув Лис крЁзь сон гнЁвливо, Та, протерши очЁ живо, Коло лЁжка Малпу вздрЁв. ╚Фрузю, ти се? - скрикнув втЁшно З лЁжка схопився поспЁшно.- З чим же бог тебе привЁв?╩ Фрузя каже: ╚Ах, Микито, Що колись було прожито, В мене з тямки не зЁйде! Бо жЁноче серце любить ВЁчно того, хто нас губить, НавЁть вдячностЁ не жде. Так тобою я турбуюсь ╡ за тебе все пЁклуюсь, Хоч про се нЁхто й не зна. Але нинЁ бЁйка люта Привела мене аж тута. Мучить мисль мене страшна!.. Ой Микито, Вовк могучий, А хоч хитрий ти, Ё ручий, ╡ проворний на язик, То все ж легко бути може, Що пропадеш ти, небоже, Жартувати Вовк не звик! Тим стурбована я дуже ╡ прийшла сюди, мЁй друже, Щоб тобЁ допомогти. Зна╨ш, де прийде до звади, Добра й баба до поради,- Слухай мо©х рад Ё ти!╩ Лис смЁ╨ться: ╚Фрузю люба, В тебе нЁ одного зуба Не хибу╨! Що ж притьмом Бабою тобЁ чиниться? Ти ще можеш похвалиться ╡ красою, Ё умом! Вчинок твЁй великодушний! Радо буду я послушний Тво©й радЁ, тЁльки радь!╩ Фрузя плеснула в долонЁ - Гей, Малпи, що на вигонЁ Ждали, всЁ гуртом бЁжать. ╚Го-го-го,- сказав Микита,- Тут рЁдня вся знакомита! Фрузю, що ж се все значить!╩ Фрузя каже: ╚Не журися, Сядь на лавцЁ, простягнися, А про решту тихо, цить!╩ Тут нараз три Малпи-злюки Як вЁзьмуть Микиту в руки: Голять, миють, милом труть; Гладко тЁло все обстригли, ПотЁм принесли оливи ╡ на хвЁст кудлатий ллють. Каже Фрузя: ╚Ну, Микито, Все обстрижено, обмито, ТЁльки в кудлах хвЁст лишивсь: Се на те, щоб Вовк нЁкуди, НЁ за крижЁ, нЁ за груди, НЁ за лоб тебе не ймивсь. Як на тебе вЁн накинесь, Ти чинись, мов з страху гинеш, Втеки! Та не дуже квап! А як буде Вовк вже близько, Обваляй в пЁсок хвостисько Та й в лице йому талап! Буде се йому несмачно ╡ остудить запал значно; Поки очЁ вЁн протре, Всядь на карк йому ти смЁло ╡ велике зробиш дЁло, Вовка дЁдько забере. А тепер клякни покЁрно, Чари дам тобЁ, що вЁрно Доведуть все до пуття: ╚╡ракЁ чо й рачЁш реп, Йирям узори рачЁн веп, Яттучь цЁмЁшь лЁб й анат╩*. Ну, тепер вставай, мЁй друже, Йди здоров, не гайся дуже ╡ з побЁдою вертай! Ви ж ведЁть, Малпятка, Лиса Там, де звЁрЁ всЁ зЁйшлися, На ту толоку пЁд гай!╩ Йде дружина знакомита, Гордо суне Лис Микита, Просто перед царський трон. Цар, уздрЁвши, як вЁн вбрався, За живЁт зо смЁху взявся. ╚Хитрий же ти, бестЁон!╩ Але Лис, поважний, строгий, Поклонивсь царевЁ в ноги, А царицЁ до колЁн, А вЁдтак на мЁсце бою, Вкруг обступлене юрбою, Виступив спокЁйно вЁн. Озирнувсь - аж Вовк вже тута: Наче чорна хмара люта, Виступа╨ з-мЁж рядЁв; Аж зубами вЁн скрегоче, Мов свЁчки, блищаться очЁ - Так з кЁстьми би Лиса й з'©в. ╡ махнув цар головою, Знак подав ©м булавою Починати боротьбу. Сурми, труби загримЁли, ВсЁ затихли, занЁмЁли, На непевну ждуть судьбу. Перший скочив Вовк лапастий, Лиса в зуби щоб попасти ╡ зробить йому капут. Лис завив, перелякався ╡ швиденько взад подався,- Вовк за ним ось тут┘ ось тут! Наздогнав його вже близько, А втЁм Лис в бЁгу хвостисько По пЁску проволочив,- Як не свисне Вовка в очЁ, Так його темнЁше ночЁ СвЁт увесь заморочив. ╚Ой та й сучий же ти злодЁй!╩ - Крикнув Вовк, та гнать вже годЁ, Став Ё тре з очей пЁсок. ╚Що, Вовцуню, будем биться,- РЁк Микита,- чи мириться? Ну, подай свЁй голосок!╩ Обернувсь Микита скоро, Вовка вхопити за горло Вже ось-ось вЁн наостривсь - Але Вовк скакЁць до нього ╡ зубами хап за ногу - Лис на землю поваливсь. ╚Га, собако ти брехлива, Ось тепер приходять жнива: Все, що сЁяв, те й пожнеш! Раз в мо© попав ти руки, За всЁ кривди, збитки, штуки Ти заплату вЁдбереш!╩ ╚Ов,- подумав Лис,- се бридко, Тут пропасти можна швидко! Нумо з смирного кЁнпя!╩ ╡ щоб час лиш протягнути, ВЁн почав на жальнЁ нути Промовлять такЁ слЁвця: ╚Стрику, майте бога в серцЁ! Я ж якась рЁдня вам прецЁ! Що се ви так завзялись? Чи ж то честь, гонори знатнЁ, Що, мов бестЁ© остатнЁ, Б'ються на смерть Вовк Ё Лис? Ой стрицуню рЁдний, чуйте, Лиш сей раз менЁ даруйте,- А кленусь вам, поки жить, Я Ё всЁ мо© народи Сумирно, без перешкоди, ВЁрно будем вам служить. Все робитиму для тебе, Всякий труд прийму на себе, Не до©м Ё не досплю, А тобЁ гусей, качаток, Риб, Ё ракЁв, Ё курчаток Повну кухню наловлю. Га й згадай, чи то я бою ╡менно хотЁв з тобою? Як я довго вагувавсь! ╡ тепер як дбав я пильно, Щоб тебе не вдарить сильно, В сво©й силЁ гамувавсь! Що лиш хочеш, хоч як трудно, Все я вчиню! Хоч прилюдно ПЁдлим брехуном назвусь! Ой, болить! РЁдненький стрику! МилЁсть покажи велику, Най надарма не молюсь!╩ ╚НЁ,- гарчить Неситий, годЁ! Знаю я, який ти злодЁй, Бреха Ё крутЁй ╨си! ОбЁця╨ш злота мЁрку, А по тому завше дЁрку ╡з обарЁнка даси. Та тепер хоч присягни ти Нас усЁх озолотити, ВЁри я тобЁ не йму! Гамувавсь ги в бою ладно, Що менЁ у очЁ зрадно Впер пЁску чортЁвську тьму! НЁ, хоч як бреши й ввивайся, А з життям уже прощайся! Я здурить себе не дам. Помолися швидко богу. Кайся всЁх грЁхЁв - в дорогу Мусиш нинЁ йти к дЁдам!╩ Так гарчав Неситий гордо, Рад би Лиса взять за горло, Але ногу мав в зубах. А Микита, поки рюмав, ХитрЁсть вже нову обдумав, Як минувся перший страх. НЁби молиться вЁн богу, А тим часом задню ногу Всунув Вовку пЁд живЁт┘ Як нараз запоре жмЁнку ПопЁд саму селезЁнку, ВовковЁ змЁнився свЁт. ╚Ай!╩ - ревнув, згадавши бабу. ФЁть! Лис з пащЁ вирвав лапу, Задньою ж ще раз потис: Вовк зомлЁв Ё повалився - Гульк, наверху опинився Й хап його за горло Лис. ╚Га, тепер проси пощади! Тут заплату за всЁ зради Ти дЁстанеш!╩ - Лис кричав. Вовк, запЁнений, за©лий, Лиш метавсь, мов ошалЁлий, ╡, слабЁючи, гарчав. Та Микита, вже не глупий, Силу всю зЁбрав докупи, Мов клЁщами, горло тис; Тягне, шарпа╨, термосить, Аж Лев крикнув: ╚Досить! Досить! ПобЁдив сим разом Лис!╩ Лис на тес царське слово Вовка вЁдпустив здорово. ╚Царю,- каже,- я корюсь! Я хотЁв лиш пляму стерти, Вовчо© не хочу смерти, На безсильнЁм я не мщусь╩. Тут пЁднявсь утЁхи галас! Малпа крЁзь юрбу пропхалась ╡з лавровим вже вЁнцем. ВсЁ приятелЁ зЁйшлися, Славили й вЁтали Лиса. Що таким явивсь борцем. Не один, що ще недавно Був би з'©в його, вив: ╚Славно! Жий, Микито, много лЁт!╩ Лис подякував уклоном, ПотЁм клякнув перед троном, Щоб чуть царський заповЁт. ╚Встань, Микито! - цар озвався.- Славно, сину, ти списався, Честь свою оборонив. Що було, нехай мина╨! Цар дару╨ Ё проща╨, Що коли ти завинив. Днесь конець сварнЁ Ё звадЁ, ╡ вЁднинЁ в царськЁй радЁ Ти про спЁльне благо радь! Честь прийми вЁд мене тую: Канцлером тебе йменую, ВЁддаю тобЁ печать. Як ти мудро вмЁв держаться, ВЁд бЁди обороняться, Так державу борони! Що порадиш - цар прикаже, Що напишеш - цар не змаже, Лиш сумлЁнно все чини!╩ Каже Лис: ╚МЁй царю й тату, За так щедру Ё багату Ласку чим я вЁдплачусь? Сил у мене ╨ не много, Але весь для блага твого Й для держави посвячусь. Ще лиш на однЁм прости мя! На деньок домЁв пусти мя: ЖЁнка й дЁточки десь там Плачуть, тужать┘ Най же нинЁ О щасливЁй перемЁнЁ Сам я звЁстку ©м подам╩. Цар сказав: ╚╡ди, мЁй друже! Я й цариця радЁ дуже, Щоб весь смуток ©х пропав. Ма╨ш дозвЁл на три днини, А вертай же разом з ними, Щоб я тут ©х привЁтав╩. Тут кЁнчиться наша казка. ВсЁм, хто слухати був ласка, Дай же боже много лЁт! Най Ё наш весь сум пропаде! А тим, хто нам ко©ть зради, Най зЁйдеться клином свЁт! ____________________ (* Кождий рядок треба читати взадгузь.) |